Косарев, Борис Васильевич

Материал из Википедии — свободной энциклопедии
Перейти к навигации Перейти к поиску
Борис Косарев
Изображение
Дата рождения 23 июля (4 августа) 1897(1897-08-04)
Место рождения Харьков, Российская империя
Дата смерти 23 марта 1994(1994-03-23) (96 лет)
Место смерти Харьков, Украина
Подданство Flag of Russia.svg Российская империя
Гражданство Flag of the Soviet Union.svg СССР
Flag of Ukraine.svg Украина
Жанр
Учёба Художественное училище (Харьков)
Награды
SU Medal For Valiant Labour in the Great Patriotic War 1941-1945 ribbon.svg Юбилейная медаль «За доблестный труд (За воинскую доблесть). В ознаменование 100-летия со дня рождения Владимира Ильича Ленина» SU Medal Veteran of Labour ribbon.svg
Премии Сталинская премия — 1947
Удостоверение РОСТа. 1921 г.

Бори́с Васи́льевич Ко́сарев (18971994) — украинский художник-кубофутурист, график, один из крупнейших сценографов УССР 20-х — 40-х годов XX века.

Биография[править | править код]

Б. В. Косарев родился 23 июля (4 августа) 1897 года в Харькове в семье инженера-путейца Василия Сергеевича Косарева и литовской крестьянки из деревни под Каунасом Олимпиады (Айи) Павловны Веснечуле. Будущий художник воспитывался в интеллигентной семье, где почитали искусство, любили музыку и литературу. Отец играл на гитаре, пел, читал стихи. Двухэтажный дом Косаревых в посёлке Южном, где проживала инженерная элита Южной железной дороги, был шумным и гостеприимным. В нём часто устраивались домашние спектакли с участием младших сестёр Олимпиады Павловны, для которых маленький Борис придумывал костюмы из тканей, достававшихся из бабушкина сундука. Лицо любимой тётушки Павлины расписывал акварельными красками сердечками и стрелами. Мать покупала сыну цветные мелки, это были его первые опыты с пастелью. Будучи женщиной набожной, Олимпиада Павловна часто рассматривала с юным Борисом иконы. Цветовая гамма икон станет излюбленной цветовой гаммой Косарева. Впрочем, отец настаивал на техническом образовании для сына.

В 1905 году, когда Борис должен был поступать в гимназию, материальное положение семьи сильно пошатнулось: отец получил тяжёлую травму головы и вынужден был оставить работу. Бориса, вместо гимназии, отдали в начальную школу при семинарии, после чего, по настоянию матери, он должен был поступить в духовную семинарию. Семья к тому времени переехала в Харьков, по соседству с домом родителей будущего друга и единомышленника Косарева — Василия Ермилова[1].

Весной 1911 года, намеренно провалив вступительный экзамен в семинарию (что было для Косарева не так просто: он получил основательную подготовку в начальной школе при семинарии, в частности в области старославянского языка), 14-летний Косарев поступил в Художественно-ремесленную учебную мастерскую декоративной живописи Харьковского общества грамотности на Ветеринарной (ныне — ул. Гиршмана), 26 , которой с 1 марта 1909 заведовал Л. И. Тракал. Помимо профессиональных и общеобразовательных предметов тут преподавали также черчение и народный орнамент. Его товарищами по школе были Г. Цапок[2] и В. Ермилов.

Первые заметные выступления юного художника со своими работами относятся к предвоенному периоду. Так, 3 марта 1914 года газета “Южный край”, резко отозвавшаяся о выставке “Т-ва харьковских художников”, из 300 представленных на ней работ отметила только двух авторов: выдающегося пейзажиста М. Беркоса[3] и две пастели 16-летнего Косарева.

В 1915 году Косарев без экзаменов был зачислен в Художественное училище, где учился у А. Кокеля[4] — живописи, у М. Р. Пестрикова — рисунку и у А. М. Любимова — работе с темперой и клеевыми красками. Основными предметами его на протяжении всех трёх лет обучения были станковая живопись и рисунок.

В числе его однокашников — друг и единомышленник Владимир Бóбрицкий (Бóбри), эмигрировавший в 1920-х годах в Америку и прославивший там как «импресарио иллюстрации».

В 1914—1915 годах под руководством будущего мужа тётки, художника-декоратора Александра Григорьевича Гончаренко Косарев расписывает несколько церквей.

В 1915 году Косарев пробует свои силы как помощник декоратора под рук. М. Я. Офенгендта в Летнем театре оперетты. Через год, в сезон 1916—1917 годах, Косарев совместно с Бобрицким принимает участие в оформлении “Бранда” Г. Ибсена в Харьковском драматическом театре: ему поручают пейзажные сцены. С этого начинается его карьера театрального художника.

В эти годы Косарев исповедует эстетические идеалы футуризма — входит в группу харьковских кубофутуристов “Союз Семи”. Её членами были также В. Бобрицкий (1898—1986), В. Дьяков, Н. Калмыков, Н. Мищенко (1895—1960), Г. Цапок (1896—1971) и Б. Цибис[5] (1895-1957).

В 1918 году группа издала альбом своих работ под названием “Семь плюс Три” ("Три" — это друзья и единомышленники "Семёрки" художники-авангардисты Александр Гладков, Василий Ермилов и Мане-Кац).

Весной 1918 году Косарев и другие члены “Семёрки” участвовали в выставке “Союза искусств” (открылась 7 мая в Художественном училище; выставлялись также В. В. Бобрицкий, Л. П. Гертик, А. Н. Грот, М. Л. Мане-Кац, Н. Р. Саввин, Цапок, Георгий Антонович|Г. А. Цапок, Б. Цибис и др.; ниже см. рецензию).

Летом того же года вместе с Мищенко и Цибисом Косарев оформил несколько номеров журнала “Колосья”, а с Бобрицким и Цапком — помещение артистического театра-кабаре “Дом артиста”. Эта его работа вызвала повышенный интерес в городе. М. В. Чернова, ссылаясь на свидетельство Цапка, пишет, что фонари, расписанные Косаревым, хвалили В. В. Маяковский, режиссёр Н. Н. Евреинов, художник Н. П. Акимов и др.

Театральные работы 1919 года — оформление спектаклей «Вознесение Ганнеле Маттерн» Г. Гауптмана, «Пан» Ш. Ван Лерберга, «Собака садовника» Лопе де Вега, «Брандт» Г. Ибсена, «Сестра Беатриса» М. Метерлинка, «Евреи» Е. Н. Чирикова (все — совместно с В. Бобрицким и в постановке Б. С. Глаголина).

Летом, когда в Харьков вошли регулярные части Добрармии, Косарев некоторое время прожил на загородной даче своих близких знакомых сестёр Синяковых — вместе с Велимиром Хлебниковым. А несколько позже был мобилизован и ушёл из Харькова с отступающими войсками Деникина.

Спустя некоторое время, оказавшись в Одессе, Косарев познакомился с Бабелем, благодаря которому получил работу в Губиздате. Приехавший в начале 1920 года в Одессу из Киева Борис Ефимов, назначенный руководителем “Изагита” при ЮгРОСТА, назначил Косарева руководителем худ. мастерской. Вскоре, после отъезда Ефимова, Косарев возглавляет всю мастерскую ЮгРОСТА.

Во время пребывания в Одессе (1920—1921) Косарев принимал участие также в расписывании агитпоездов и зала заседаний губревкома, в оформлении ул. Пушкинской к Конгрессу III интернационала, периодически оформлял спектакли (“Зелёный попугай” по А. Шницлера — совместно с худ. Фазини; “Сверчок на печи” по Ч. Диккенсу — в театре “Красный факел”).

В июне 1921 года мастерская ЮгРОСТА была переведена в Харьков. Продолжая ею руководить, Косарев возобновляет свою работу в театре: Косарева, Г. Цапка и Н. Акимова приглашают в первый на Украине театр для детей (созданный в марте 1921 на базе Харьковской высшей театральной школы). Кроме того, в 1921—1923 годах Косарев у Н. Синельникова оформляет “Слугу двух господ”, и в Народном доме — “Мещанина во дворянстве”. Среди лучшего оформления тех лет — эскизы сценического пространства и грима действующих лиц спектакля (в технике коллажа) к “Хубеанам” Р. Победимского.

В 1923 году Косарев становится членом Товарищества деятелей искусства. Вместе с художником В. Г. Меллером и давним товарищем Г. Цапком иллюстрирует альбом для Красной армии “Наука и религия”. За три года они изготовили около 150 плакатов, вошедших в альбом, выпущенный издательством “Червоний шлях”.

В 1928 году Косарев принимал участие также в передвижной выставке ОСМУ (июнь-окт.; с. Каменское Запорожской обл., Запорожье, Днепропетровск) — в рамках “Всеукраинской юбилейной выставки, посвящённой 10-летию Октября” (1927—1928).

Лучшее оформление — к спектаклям: “За двумя зайцами” М. П. Старицкого, “Марко в пеклi” И. Кочерги (оба — 1928) и “Коммольцы” Л. Первомайского (1930) — в Харьк. Червонозаводском Театре; “Соло на флейте” И. Микитенко (1932); “Мартин Боруля” И. Карпенко-Карого (1934) в Харьк. театре украинской драмы им. Т. Г. Шевченко; “Скупой” Ж.-Б. Мольера (1937), “Івасик-Телесик” А. Шияна (1938) и “Бременские комедианты” бр. Гримм (1940) в Харьк. ТЮЗе; “Ярослав Мудрый” И. Кочерги (1946) в Харьк. театре украинской драмы им. Т. Г. Шевченко, — за этот спектакль Косарев был удостоен Сталинской премии 1-й степени за 1947 г.

Косарев был не только талантливым художником, но и прекрасным фотографом. В 1929 году он сделал серию снимков Сорочинской ярмарки — последней перед коллективизацией. До наших дней сохранилось около трёх десятков стеклянных позитивов, представляющих уникальную историческую и художественную ценность. Также как фотограф Косарев в качестве ассистента Д. П. Демуцкого принимал участие в съёмках "Земли" А. П. Довженко. От этого периода остались негативы и позитивы, на которых запечатлены рабочие моменты съёмок, фотопробы и проч.

Член СХУ с 1944 года. Многие годы преподавал в Харьковском художественно-промышленном институте (с 1952 года профессор). Обучал несколько поколений театральных художников и дизайнеров. Среди учеников — Ю. В. Горбунов[6], Т. Д. Медведь[7], П. А. Осначук[8] и др.

Единственная прижизненная персональная выставка состоялась в 1960-х гг.

Работы хранятся в музеях Италии, США, Франции, Югославии, России и Украины.

Могила Б. В. Косарева

Умер 23 марта 1994 года. Похоронен в Харькове на 13-м кладбище.

Сценография[править | править код]

Литература[править | править код]

(Список составлен заведующей справочно-библиографическим отделом Харьковской городской специализированной музыкально-театральной библиотеки им. К. С. Станиславского — Т. Б. Бахмет; дополнения выделены полужирным курсивом)

ПУБЛИКАЦИИ:

Письмо в редакцию: [Открытое письмо «Союза Семи»] // Колосья.— 1918.— № 6-7.— С.23.

Косарев Б. Мої проп… // Театр Революції.— 1935.— 18 лют.

Косарев Б. [О работе над декорациями к спектаклю «Ярослав Мудрый»] // Львовская правда.— 1947.— 10 лип.

Борис Васильевич Косарев рассказывает / Беседовала О. Красильникова // Советские художники театра и кино.— М.: Сов. художник, 1984.— Вып.6.— С.188-198.

Косарєв Б. Артистизм // Олександр Хвостов-Хвостенко: Сценограф, живописець, графік / Авт. вступ. ст. та упоряд. Д. Горбачов.— К.: Мистецтво, 1987.—110-111.

Хлебников. Косарев. Харьков / Запись, обработка текста и биобиблиографические справки — Владимира Яськова // Волга.— 1999.— № 11.

О нём:

1914 XVII выставка Т-ва харьковских художников. Каталог. — Х.: Тип. Губ. Правления, 1914. — 16 с.; Грей М. 17-я выставка Товарищества художников: [В т. ч. о произведениях Б. Косарева: «в некоторых пастелях Косарева есть нежность, радуга настроения…»] // Юж. край.— 1914.— 3 марта; Выставка художественно-ремесленной мастерской // Южный край, апрель 1914;

1917 Выставка «Семи» первая. Каталог. — Х.: Тип. Харьк. городск. школы печатн. дела, 1917. — 20 с.

1918 Кин М. Художественная выставка «Союза искусств» // Колосья.— 1918.— № 2-3.— С.22; Искусство в Харькове // Колосья.— 1918.— № 9.— С.13-14; Семь плюс Три. Сб. -альб. — [Харьков: издание «Союза Семи», 1918]. — 56 с., 200 экз.; О книгах: [В т. ч. о сб.-альбоме «Семь плюс Три»]// Колосья.— 1918.— № 11.— С.15; Даргиньи Поль. Книжная полка: [В т. ч. о «Семь плюс Три»]// Театр. журнал.— 1918.— № 7.— 22 декаб.— С.13-14; Театральная хроника: [Об открытии «Дома артиста» и росписях помещения]// Колосья.— 1918.— № 18.— С.14; Викторов Л. «Дом артиста» // Театр. журнал.— 1918.— № 6.— 15 дек.— С.10.

1919 «ПАН» и «Сестра Беатриса» [Программка к спектаклям 1-го харьковского советского драм. театра]. <февраль-июнь> 1919М Первый Харьк. советск. драм. театр. Репертуар с 21 апр. по 1 мая 1919 г. — Х.: Харьк. Вторая Сов. Типография; Сборник Нового искусства.— К.-Х., 1919.— 24 с.

1920 Б. Подотдел искусств// Театр. известия.— 1920.— февр.; Романовский М. «Коммольцы»: Краснозаводский театр: [Худ. Б. Косарев]// Харьк. пролетарий.— 1920.— 7 марта.— № 55; Пригунов М. Перша виставка Національних театрів // Рад. театр.— ????.— № 3-5.— С.87-93.

1922 «Слуга двух хозяев» [программка спектакля]. Окт. 1922; Театр «Сказки»: [«Али Нур» М. Коссовского на сюжет О. Уайльда «Звёздный мальчик»; худ. Н. Акимов, костюмы Б. Косарева, муз. И. Дунаевского, пласт. Композиции Б. Плетнева]// Пролетарий.— 1922.— 26 нояб.— № 271; Театр «Сказка»: [«Али Нур»]// Коммунист.— 1922.— 26 нояб.— № 272.

1923 Григорий К. «Красный факел». «Сверчок на печи» // Театр.— 1923.— № 14.— С.4; Хроніка образотворчого мистецтва: [В Харкові заснований ЛЕФ: війшли Н Н. Соболь, Г. Цапок, С. Бороний, А. Хвостов, Н. Міщенко, Б. Косарєв, В. Єрмілов, Г. Бондаренко, ін.; зв'язок з іншими державами: Парижем — Сандро Фазіні, Сігізмунд Олесевич, з Римом — Болеслав Цибіс, з Атенами — М. Калмиков, з Нью-Йорком — Вол. Бобрицький та ін.] // Черв. шлях.— 1923.— № 2.— С.257; П.: Государственный детский театр [заметка о спектакле «Медведь и Паша»] // газета «Коммунист» (№ 265, 21. XI. 1923); Эм. Бойм: 1-й гостеатр для детей. Хубеане // неуст. газета 1923;

1926 Н. Д. Культура и искусство: "Товарищ Семивзводный" (Краснозаводский театр) // Харьковский пролетарий, № 19 (530), 26.01.1926. — С. 3; N. Червонозаводський театр: [Вперше комедія Шекспіра «Укрощение строптивой»/ Реж. Нелі Влад, худ. Б. Косарєв, «Мятеж» — реж. І. Громов, худ. Є. Магнер; «Азеф» — реж. Нелі Влад]// Нове мистецтво.— 1926.— № 7.— С.5.

1927 Хмурий В. Виставка «Художник сьогодні»: Перша виставка образотв. мистецтва в Харкові; твори худ.-графіків Леуса, Косарєва, Іванова] // Нове мистецтво.— 1927.— № 8.— С.2-3.

1928 Вл. М.: Открытие сезона в Краснозаводском театре. «Марко в пеклі» Кочерги // газета «Пролетарий», № 259, 6 ноября 1928; Гец С. Відкриття державного Червонозаводського театру. «Марко в Пеклі» // Комсомолець України.— 1928.— 10 листоп. — № 261; Романовский М.: Открытие сезона в Краснозаводском театре. «Марко в пеклі» // неуст. газ., 1928 (?)

1929 Хроніка. Перший театр для дітей: [На головного режиссёра запрошено Д.І. Шклярського, реж.-хореограф І. Ф. Земгано, зав. Музчастиною Л.І. Леванківський, худ. Гуменюк; Будуть запрошені окремо: художники Заппара, Косарєв, Хвостов; композитори Козицький, Костенко, Мейтус]//Рад. театр.— 1929.— № 2-3.— С.81; Романовский М. Краснозаводский театр: «За двома зайцями»: [О спектакле «За двома зайцями», худ. Б. Косарев] // Харьк. пролетарий.— 1929.— 9 апр. [Из содерж.: … Яркое, сочное. Брызжущее… ироническое. оформ. Косарева].

1930 «Коммольці» [Первомайського в Червонозаводському театрі; Реж. В. Василько, Худ. Б. Косарєв: Фото]//Рад. театр.— 1930.— № 1-2.— С.34-35; Пригунов М. Перша виставка національних театрів: [У т. ч. брав участь Косарєв з декораціями до спектаклю «Марко в пеклі»]// Рад. театр.— 1930.— № 3-5.— С.89-94; Смільський Б. «Аул Гідже» в дитячому театрі: [в т. ч. про роботу Косарєва]// Пролетар.— 1930.— 22 трав.— № 116 (1052); Романовський М. «Аул Гідже»: Держ. дит. Театр // Харк. пролетар.— 1930.— 24 трав.— № 118; Гец С. Українські театрі на Всесоюзній олімпіяді мистецтв: [У т. ч. «Коммольці» у Червонозаводському театрі, декорації Косарєва]// Рад. театр.— 1930.— № 3-5.— С.95-100; «Аул Гідже» в дитячому театрі: [Худ. Б. Косарєв — фото декор., реж. І. Ф. Земгано]// Мист. трибуна.— 1930.— № 6.— С.13; Харківський дитячий театр: [Реж. І. Земгано відновлює п'єсу «Аул Гідже»; Худож. Б. Косарєв] // Мист. трибуна.— 1930.— № 17.— С.18; [о спектакле «Аул Гидже» в Театре для детей]//Харьк. пролетарий.— 1930.— 24 мая.

1934 М. Р. «Мартин Боруля» в Березолі // Соц. Харківщина.— 1934.— 8 трав.

1938 Костров А. «Ивасик Телесик»: Премьера в Харьковском гос. театре юного зрителя им. Горького: [О постановке спектакля «Ивасик-Телесик» в Харьк. ТЮЗе; худ. Косарев, муз. Фоменко] // Крас. знамя.— 1938.— 1 июня.— № 116; Шутов Л. Мольеровский спектакль: [«Скупой» в Театре юного зрителя им. Горького]// Сталин. Племя.— 1938.— 22 июня; С. Ш. «Скупий» в Харківському театрі для дітей // Комсомолець України.— 1938.— 30 черв.

1939 Владко В. «Снежная королева»: (Премьера в театре Юного зрителя им. М. Горького) // Крас. знамя.— 1939.— ???

1941 Владко В. «Снежная королева»: (Премьера в ТЮЗе им. М. Горького): [Пьеса Шварца, Худ. Б. Косарев, реж. И. Гриншпун] //Кр. знамя.— 1941.— 31 янв.

1944 [О спектакле «Зыковы» в Тюзе] // Большевист. сталь (Павлоград).— 1944.— июнь.

1946 Cygan K. Z teatru Czerwony sztandar: «Beztalanna»: [«Безталанна» в Харк. театрі ім. Т. Шевченка, переведеного у 1944 р. у Львів]// Czerwony sztandar (Львів).— 1946.— 22 marca (березня); [Про спектакль «Ярослав Мудрий» у Харк. театрі ім. Т. Шевченка] // Крас. знамя.— 1946.— 10 берез.

1947 Шовкопляс Ю. «Ярослав Мудрий»: Спектакль театру імені Т. Г. Шевченка // Правда.— 1947.— 30 мая.— № 35. У Раді Міністрів СРСР: Про присудження Сталінських премій за визначні праці в галузі мистецтва і літератури. 1946 рік: [В т. ч. Б. Косарєву, М. Крушельницькому, І. Мар'яненку, О. Сердюку, Є. Бондаренку за створення спектакля «Ярослав Мудрий»]// Рад. мистецтво.— 1947.— 11 черв. Лауреати сталінських премій: [Портрети М. Крушельницького, І. Мар'яненка, О. Сердюка, Б. Косарєва та ін.] // Рад. мистецтво.— 1947.— 11 черв. Пархоменко М. Патриотический спектакль: «Ярослав Мудрый» в Харьковском ордена Ленина украинском драматическом театре им. Т. Г. Шевченко // Львов. Правда.— 1947.— 15 июля. Петрицький А. Б. В. Косарєв: [З приводу нагородження художника Сталін. премією]// Рад. мистецтво.— 1947.— 18 черв. З змісту: … Його творчість вимірюється трицятирічною роботою в театрі і великою кількістю прекрасно оформлених вистав. Косарєв працював і в дарматичному, і в оперному жанрах. Більшість постанов оформив для Харківського театру юного глядача ім. Горького, що нині перебуває постійно у Львові. Вимогливий режиссёр — лауреат Сталінської премії М. М. Крушельницький довго шукав художника, якому міг би довірити оформлення п'єси І. Кочерги «Ярослав Мудрий», поки не спинив свого вибору на Косарєві. Крушельницький не помилився: художник виправдав його творче довір'я. Глибоке своєю історичною правдивістю монументальне оформлення «Ярослава Мудрого» здобуло громадське визнання, а Косарєв — високу нагороду. Борис Косарєв належить до того типу художників, творчість яких спрямована на служіння громадськості. Кожна робота Косарєва збагачує глядача, розширює його кругозір. Однією з найцінніших рис характера є його прагнення допомогти глядачеві побачити насамперед соціальне середовище, в якому живуть і діють персонажі п'єси. На театрі працює, власне, два типи художників — художник –постановник і оформлювач-декоратор. Постановник — співавтор драматурга, реджсера і актора, це — художник-мислитель. Він повинен володіти марксистсько-лнінською теорією, без якої не зможе черпати свою творчість з самого життя і не зможе віддати своє мистецтво служіння народові… Другий тип — декоратор — механічно компілює форми і фарби для розважальної «красивості» і творить «сусальні дурниці». Борис Косарєв — художник-постановник, який вивчає соціальну суть п'єси, розкриває образи дійових осіб, і у цьому — його цінність для радянського театру. У Харкові, в Театрі юного глядача, я бачив мольєрівського «Скупого» в постановці Володимира Скляренка і в оформленні Бориса Косарєва. Незабутнє враження справили на мене костюми в п'єсі. Піднімається завіса — щн мовчать актори, але промовляє оформлення, говорять костюми. Виразність, досягнута Косарєвим, — результат упертої і поглибленої творчої праці. Косарєв — дуже вимогливий художник, він не прощає собі жодної недбалої деталі, для нього немає «неістотних»" дрібниць, він вимогливий до технічного втілення своїх задумів на сцені. Знаючи Бориса Косарєва як принципового художника, скромну людину, самовідданого трудівника, я відчуваю радість за нього, за те, що він дістав заслужену нагороду — почесне звання лауреата Сталінської премії. Гуторович А. «Ярослав Мудрый» (Письмо из Харькова) // Огонек.— 1947.— № 13. Киселев И. «Ярослав Мудрый»: Открытие гастролей Харьковского театра им. Т. Г. Шевченко // правда Украины.— 1947.— 8 авг. Митці столиці України про постановку драматичної поеми І. Кочерги «Ярослав Мудрий» // Рад. мистецтво.— 1947.— 13 серп.— № 33.

1950 Мануйлович Н. Любовь к родной земле: [«Ярослав Мудрый»]// Правда Украины.— 1950.— 16 июля.

1951 Безхутрый Н. Успехи молодых художников: [В. Греченко и Б. Косарева, лауреатов Сталинской премии]// Крас. знамя.— 1951.— 17 апр. [“Мартин Боруля” в харк. Театрі ім. Т. Шевченка, реж. В. Скляренко, худ. Б. Косарєв, композ. Ю. Мейтус]// Український драматичний театр: рад. період.—К.: АН УРСР, 1956.—С. 166.

1961 Ефимов Б. Сорок лет.— М.: Сов. художник, 1961.— С.59. Дунаевский И. О. Выступления. Статьи, письма, воспоминания.— М.: Сов. композитор, 1961.— С.127-128. Мар’яненко І. “Ярослав Мудрий”: [у т. ч. про Б. Косарєва та В. Греченка]// Мар’яненко І. Сцена, актори, ролі.—К.: Мистецтво, 1964.

1968 [Про Б. Косарєва]// Історія українського мистецтва: В 6-ти т.— К.: УРЕ. 1968.— Т.6. Рад. мистецтво: 1941-1967.— С.204, 205; Т.5. Рад. мистецтво: 1917-1941.— К., 1967.— С.14, 21, 46, 48, 55, 59, 80, 113,158, 165, 212, 218, 248, 296, 297.

1969 Чернова М. В. Борис Васильович Косарєв: Нарис життя і творчості.— К.: Мистецтво, 1969.— 69 с. Інгор Б. Співавтор вистав: [Б. Косарєв]// Соц. Харківщина.— 1969.— 25 верес.

1971 Шпет Л. [О харьк. ТЮЗе и спектаклях «Зямка-копач» М. Даниэля (Реж. В. Скляренко), «Наталка-Полтавка» (реж. И. Марьяненко), балетный спектакль Д. Клебанова «Аистенок» (Реж. И. Земгано) — 1939 г.; «Голубое и розовое» (Реж. В. Скляренко, Е. Шнейдерман, худ. В. Кривошеина, Е. Коваленко), «Ивасик-Телесик» (реж. И. Гриншпун, Е. Киншин, худ. Б. Косарев, композ. Н. Фоменко)]// Шпет Л. Советский театр для детей.— М.: Искусство, 1971.— С. 312-315. Шпет Л. [Б. Косарев в Харьк. театре для детей]// Шпет Л. Советский театр для детей.— М.: Искусство, 1971.— С. 60, 61-64.

1972 Городисская С. Искания, ошибки, победы: [О первом театре для детей на Украине — харьк. Театре «Сказка»; В т. ч. о Н. Н. Синельникове и С. П. Пронском, А. И. Белецком, И. М. Шиллингере, Н. П. Акимове, Г. А. Цапке, И. Дунаевском, Б. Косареве, В. Хвостове, А. Босулаеве, Ю. Мейтусе, В. Б. Вильнере, И. Юхименко, К. Богуславском]// Театр детства, отрочества и юности.— М.: ВТО, 1972.— С.55-65.

1973 Горбачев Д. [О Б. Косареве]// Советская графика'73.— М.: Сов. Художник, 1974.— С.151. БЕЗ ПРОСМОТРА НЕ ПЕЧАТАТЬ. Сцена із спектакля “Майстри часу”І. Кочерги: [реж. І. Земгано. Худ. Б. Косарєв, Театр ХОРПС, 1933]//Терещенко М. Крізь лет часу.—К.: Мистецтво, 1974.— С.97. В. Варецька – Анна у спектаклі “Жандарм”: [“Украдене щастя”, реж. І. Земгано, худ. Б. Косарєв]//Терещенко М. Крізь лет часу.—К.: Мистецтво, 1974.— С.96. “Соло на флейті” І. Микитенка: [Фот; Реж. М. Терещенко. Худож. Б. Косарєв, Харк. Театр Революціїї ім. ХОРПСу, 1935]//Терещенко М. Крізь лет часу.—К.: Мистецтво, 1974.— С.145.

1977 Смолич Ю. [у т. ч. про художників Червонозаводського театру: Л. Клієщеєва, Б. Косарєва: “... не компенсують відсутності свого художника і надійні дебюти молодого художника Б. Косарєва, бо за всією талановитістю оформлення в його роботах не відчувається впевненості”, “начальності” майстра-режиссёра. Бо ми говоримо про художника-режиссёра...” ]// Смолич Ю. Про театр: Зб. ст., рецензій і нарисів.—К.: Мистецтво, 1977.—С.71. Те саме: Життя і революція.—1929.-- № 9. Попов А. Высокое призвание художника: К 80-летию со дня рождения Б. В. Косарева // Крас. знамя.— 1977.— 6 авг.

1978 Красильникова О. Майстерність і пошук: Виставка робіт художників театру, кіно і телебачення у Києві: [Брали участь О. Щеглов, М. Чурилов, В. Маяцький, Н. Косарєв та ін.]// Культура і життя.— 1978.— 6 серп.

1983 Соколюк Л. Вшанування ювіляра: [До 85-річчя з дня народження Б. В. Косарєва]// Укр. театр.— 1983.— № 4.— С.15.

1987 Кулишенко А. И. Харьковский театр Революции – харьковскийтеатр имени Ленинского комсомола в театральном процессе Украины 30-х годов: Дис. … канд. искусствоведения: 17.00.01 / Кулишенко Алла Ивановна; Гос. ин-т театрального искусства им. А. В. Луначарского.— М., 1987.—222 с.— В т. ч. о Б. Косареве.

1990 Легенький Ю. Театр без рампи: [Б. Косарєву — 90 років]// Укр. театр.— 1990.— № 2.— С.24-26.

1992 Федоров М. «И зритель терял самообладание»: [К 95-летию Б. Косарева]// Событие.— 1992.— 19 авг.

1993 Соколюк Л. Вшанування ювіляра: [До 95 річчя від дня народження Б. Косарєва]// Укр. театр.— 1993.— № 4.— С.14. Нога О. [Харківська мистецька група «Союз семи»]//Давид Бурлюк і мистецтво всесвітнього авангарду.— Львів, 1993.

1994 Кузьменко А. А. Історичні етапи формування театрального плаката в Україні: [У т. ч. А. Петрицький, Б. Косарєв, В. Меллер, О. Хвостенко-Хвостов] // Культура України: Історія і сучасність: Міжнар. наук.-теорет. конфер. 25-26 жовт. 1994 р.: Тези доп./ ХДІК.— Х., 1994.— С.17-18. Савицкая Л. Памяти мастера: Борис Косарев // Слобода.— 1994.— 13 июля.

1996 Горбачов Д. На карті українського авангарду: [Д. Богомазов, О. Екстер, К. Малевич, М. Синякова, Д. Бурлюк, В. Єрмилов, Б. Косарєв, Г. Цапок, Хвостенко-Хвостов, А. Петрицький ]// Український класичний авангард і сучасне мистецтво: Міжнар. ART-фестиваль = Ucrainian Avantgardee J Contemporary ART / Центр «Український дім».— К., 1996.— С.14-18. Константинов В., Соколюк Л., Нікуленко С. Сторінки історії // 75 років Вищої художньої школи Харкова: 1921 — 1996 / Харк. худож.-пром. ін-т; Упоряд.: В. Даниленко, Л. Бикова.— Х., 1996.— С.9-31. У т. ч. про: Б. Косарєва. Жердзіцький Є. Школа та кафедра живопису // 75 років Вищої художньої школи Харкова: 1921 — 1996 / Харк. худож.-пром. ін-т; Упоряд.: В. Даниленко, Л. Бикова.— Х., 1996.— С.43-53. У т. ч. про Б. Косарєва. Бондаренко В., Константинов В., Олексієнко А. Спеціальність та кафедра «Інтер'єр та обладнання». Становлення і сучасність // 75 років Вищої художньої школи Харкова: 1921 — 1996 / Харк. худож.-пром. ін-т; Упоряд.: В. Даниленко, Л. Бикова.— Х., 1996.— С.93-102. В т. ч. про: Б. Косарєва.

1997 Бондар-Терещенко І. Каліграфія часу: Роздуми з приводу 100-річчя від дня народження Бориса Косарєва // Образотв. мистецтво.— 1997.— № 2.— С.57-58. Драк А. Сценографія епохи Курбаса: [О. Екстер, В. Меллер, А. Петрицький, О. Хвостенко-Хвостов, Б. Косарєв, В. Шкляєв, К. Єлева, І. Курочка-Армашевський, Ф. Нірод]// Укр. театр.— 1997.— № 2.— С.16. Бондар-Терещенко І. Борис Косарев — мистецтво адекватності // Слобода.— 1997.— 9 верес. Хомайко Ю. Мы терли темперу по рецептам Рафаэля: [Науч конференция, посвящ. 100-летию Б. Косарева; В т. ч. выступления В. Кравца, В. Сидоренко, П. Шигимаги, Викт. Чурсина, Вс. Константинова, Н. Руденко-Краевской]// Веч. Харьков.— 1997.— 2 окт. Шубенко Н. Ещё одна жемчужина Харькова: [Б. Косарев]// Гор. газета.— 1997.— 9 окт.

1998 Бондар-Терещенко І. Борис Косарєв — мистецтво адекватності // Укр. культура.— 1998.— № 1.— С.18-19. Бондар-Терещенко І. Ефект жесту: [Про небажання влади відкрити музеї Г. Хоткевича та Б. Косарєва]// Слобода.— 1998.— 13 січ.

1999 Львов А. Борис Косарев — один из «Союза семи»: [Выставка в ХХМ] // Время.— 1999.— 8 марта.

2000 Харьковский театр для детей и юношества / Авт. текста и сост. А. Анничев.— Х., 2000.— 37 с. В т. ч. о Б. Косареве, Вс. Константинове, О. Костюченко, Н. Кужелеве, Т. Пасечник, А. Ковеневе. [Про виставку театр. художника ХХ ст. Б. Косарєва в ХХМ]// Образотв. мистецтво.— 2000.— № 1-2.— С.65.

2001 Міщенко Г. З виставки Бориса Косарєва: [на Андріївському узвозі в залі Музею історії Києва]// Образотв. мистецтво.— 2001.— № 3.— С.42.

2002 Анничев А. Один из «Семь плюс три» // Вечер. Харьков.— 2002.— 1 авг. Чечик В. Біля Джерел Харківської сценографічної школи: Борис Васильович Косарєв // Вісник ХДАДМ (Вестник Харьк. Гос. Академии Дизайна и Искусства). — 2002. — № 6. — С. 93-96. Чечик В. «Спілка семи»: Худож. пошуки й театр. експерименти / В. Чечик // Вісник ХДАДМ.— 2002.— № 10.— С.3-19.

2003 Кондрацкий М., Хильковский А. Футуристические открытки художника Бориса Косарева // Антиквариат. Предметы искусства и коллекционирования.— 2003.— № 10 (11).— С.120-121. Савицкая Л. Художественная жизнь Харькова на рубеже веков // Савицкая Л. На пути обновления: Искусство Украины в 1890-1910-е годы/ Нац. техн. ун-т «ХПИ».— Х.: ТО «Эксклюзив», 2003.— 468 с. Содерж.: Е. Агафонов и его студия; От «Голубой лилии» к группе «Кольцо»; Литературно-художественный кружок и его инициативы; «Союз семи» и становление авангардного движения в Харькове; Последние штрихи к портрету Агафонова; Идеи и умонастроения порубежного времени в литературно-художественных журналах Слобожанщины 1910-х годов. «Мечтал совершенно о другом»: [Интервью с В. Куликовым; В т. ч. о В. Ермилове, Г. А. Бондаренко. Б. Косареве]/ Записал А. Дмитриев // Слобід. край.— 2003.— 19 квіт. Хомайко Ю. Искренность или конъюнктура?: [Выставка «Время иллюзий» в галерее «АВЭК»; В т. ч. В. Сидоренко о Б. Косареве; о работах Ю. Стаханова, П. Зайцева, И. Шульги, Т. Яблонской, В. Пушкаревой]//Харків'яни.— 2003.— № 32. Вечинский А. «Дотла сгорев, оставила нам память…» // Время.— 2003.— 14 окт.

2004 Яськов В. Хлебников. Косарев. Харьков // ДвуРечье: Харьков-Санкт-Петербург: Литературно-худож. альманах.— Х.: Крок, 2004.— С.183-202. Легенький Ю. Г.: Украинский модерн. — К.: ИМАУ ім. П.І. Чайковського, 2004. — 304 с. — 500 экз. — С. 80-90 и др.

2005 Бондар-Терещенко І. Останній з могікан футуризму: [Б. Косарєв; У т. ч.: В. Єрмілов, «Союз семи» — Б. Косарєв, Микола Міщенко, Микола Калмиков, Болеслав Цибис, Георгій Цапок, Володимир Бобрицький, Володимир Дяков; «Сім пьюс три»: В.Єрмілов, Мане Кац, Олександр Гладков; У т. я. В. Хлєбніков, сестри Синякови: Марія, Оксана, Віра, Надія, Зінаїда та їх брати Володимир і Борис; Перший театр для дітей]// Березіль.— 2005.— № 5.— С.171-181. Анничев А. Первый в СССР государственный театр для детей был создан 85 лет назад в Харькове // Время.— 2005.— 22 окт. — В т. ч. о Б. Косареве. Абраменко Л. П. Колекція українського театрально-декораційного мистецтва в Харківському художньому музеї // Музейный альманах: Наукові матеріали, статті. Виступи, спогади, есе / Харк. худож. музей.— Х.: Курсор, 2005.— С.95-101.

2006 Сидоренко В. Мистецьке одкровення Харкова: [Авангардне мистецтво Харкова: 20-30-ті рр. ХХ ст., ХХІ ст.; вт. ч. про В. Єрмилова, Б. Косарева, Б. Михайлова, харківську школу фотографії, групи «Авангард», «Сім плюс три» ]// Образотв. мистецтво.— 2006.— № 4.— С.10-15; Чечик В. Театральний художник Георгій Цапок: З історії авангардного руху в мистецтві Харкова 1910-1920-х років: [Г. Цапок, група «Союз семи» — В. Бобрицький, М. Калмиков, М. Міщенко, В. Д'яков, Б. Цибіс]// Образотв. мистецтво.— 2006.— № 4.— С.49-51; Федорук О. Український авангард: [у т. ч. про Д. Бурлюка, М. Синякову, В. Єрмилова, К. Малевича, Б. Косарева, А. Петрицького, В. Меллера]// Федорук О. Перетин знаку: Вибрані мистецтвознавчі праці / Ін-т проблем сучасного мистецтва.— Кн. перша.— К.: Видав. Дім А + С, 2006.— С.9-68; Лагутенко О. А. Українська графіка першої третини ХХ століття. — К.: Грані-Т, 2006. — 240 с. ISBN 966-2923-14-4

2007 Яськов В. Нарисованный балкон: [О Б. Косареве]// Нове мистецтво.— 2007.— № 4.— С.40-45. Бахмет Н. Борис Косарев: художник в новом ракурсе // Anima Rerum.— 2007.— № 3-4.— С.48-50. Павлова Т. Хроніки «Землі»: Фрагм. із майбут. кн. Т. Павлової та В. Чечик «Борис Косарєв: 1920-ті роки» / Т. Павлова; Фото Б. Косарєва // Kino-Коло.— 2007.— Зима (36).— С.114-127. Анничев А. Ярослав Мудрый и Сталинская премия: [Спектакль Харьк. театра им. Т. Шевченко; В т. ч. о работе Б. Косарева и П. Шигимаги над декорациями к спектаклю]// Время.— 2008.— 15 янв. Бахмет Н. Народження нової візуальної культури в українському мистецтві 1920-х рр. // Україна й світ: Минуле, сучасне та майбутнє: Матеріали регіон. Наук.-теор. конференціїї студ. та аспір. 24-25 квіт. 2007 р.— Х.: НТУ «ХПІ», 2007.— С.118-120. Парамоновъ А., Титарь В. Харьковский Краснозаводский драматический театр [в т. ч. о Б. Косареве] // Парамоновъ А., Титарь В. Материалы к истории Харьковского театра: 1789 — 1930.— Х: Харьк. частный музей городской усадьбы, 2007.— С. 161, 186, 187, 211, 226, 228-231.— (Библиотека исторической мысли «Аверс»).

2008 Перевальський В. Зустріч триває: [Григорій Корінь, у т. ч. про Б. Косарєва]// Образотв. Мистецтво.—2008.-- № 2.—С.32-37. Павлова Т. Борис Косарєв на зйомках Довженкової “Землі” // Мистецтвознавчий автограф: зб. наук. праць кафедри історії і теорії мистецтва Львів. Нац. Академії мистецтв.— Львів: ЛНАМ, 2008.— Вип.3.— С.210-219. Нариси з історії театрального мистецтва України ХХ ст. / Ін-т проблем сучасного мистецтва.— К.: Інтертехнологія, 2006.— С.700, 703, 704, 712, 1051. Погорелов В. В. Мой педагог Борис Косарев // Вісник ХДАДМ, 2008, № 2.

2009 Тетяна Павлова, Валентина Чечик. Борис КОСАРЕВ: 1920-ті роки. Від малярства до теа-кіно-фото (Альбом-монографія). — К.: Родовід, 2009. — 288 с.[14]

2011 БОРИС КОСАРЕВ. Харківський модернізм (1915-1931). Київ: Родовід, 2011. — 214 с., ил. ISBN 978-966-7845-68-1[15],[16] ЗЕМЛЯ в кадрі Бориса Косарева. Фотоальбом. Київ: Держ. агентство України з питань кіно, Національний центр Олександра Довженка, 2011. 164 с., ил[17].

Биогр. справки Косарєв Б. В.: [Біогр. довідка]// Художники Харкова до 40-річчя Жовтня: Каталог-довідник/ Склав М. М. Безхутрий; Харк. відділення СРХУ, Музей образотв. Мистецтва.— Х., 1957.— С.51. Косарєв Б. В. // Художники Харкова.— Х., 1967.— С.88. Косарев Б. В. // Учені вузів Української РСР.— К., 1968.— С.224. Косарєв Б. В.: [Біогр. довідка]// Словник художників України.— К., 1973.— С.113. Косарєв Б. В.: [Біогр. довідка] // Мистецво України: Енцикл. довідник.— К., 1992.— С.320. Косарів Б. // Енциклопедія українознавства.— Львів, 1994.— Т.4.— С.1144. Косарєв Б. В.: [Біогр. довідка]// Мистецькі шляхи Харківщини.— Х., 1998.— С.325. Константинов В. Ф., Несвит Е. А. Косарев Б. В. // Выдающиеся педагоги высшей школы г. Харькова: Биогр. словарь.— Х., 1998.— С.329-331. УРЕ.— Т.7.— С.271.

Примечания[править | править код]

  1. Ермилов Василий Дмитриевич
  2. Цапок Георгий Антонович
  3. Русские художники. Беркос Михаил Андреевич
  4. Кокель Алексей Афанасьевич
  5. http://info-poland.buffalo.edu/web/arts_culture/painting/painters/CybisB/link.shtml, http://www.culture.pl/en/culture/artykuly/wy_wy_cybis_warszawa, http://www.cybisporcelain.info/artist.htm, http://www.arcadja.com/auctions/en/cybis_boleslaw/artist/78375/
  6. Горбунов Ю. В
  7. Медведь Татьяна Дмитриевна
  8. Осначук Полина Артёмовна
  9. Т. Павлова, В. Чечик. Борис КОСАРЕВ: 1920-ті роки. Від малярства до теа-кіно-фото (Альбом-монографія). — К.: Родовід, 2009. — С. 278
  10. Снова на земле (1921) - информация о фильме - советские фильмы - Кино-Театр.РУ
  11. http://www.kino-teatr.ru/teatr/acter/empire/272878/bio/, http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/Teatr/_231.php,
  12. Тарнопольская Л. А., Рабинович М. Э. Так начинался «I Государственный театр для детей»
  13. Игорь Земгано (1903-1967)
  14. О. Федорук. Видання, якого так довго чекали // Художня культура. Актуальні проблеми. Науковий вісник. Випуск 6. — Київ: Академія мистецтв України; Інститут сучасного мистецтва, 2009. — С. 668-671
  15. Харківський модернізм в Америці
  16. Борис Косарев. Харківський модернізм. 1915-1931
  17. Як знімали шедевр: фотографії з колекції Бориса Косарєва

Ссылки[править | править код]