Лановцы

Материал из Википедии — свободной энциклопедии
Перейти к: навигация, поиск
Город
Лановцы
укр. Ланівці
Герб
Герб

49°51′52″ с. ш. 26°04′42″ в. д.HGЯO

Страна

Украина

Область

Тернопольская

Район

Лановецкий

Городской совет

Лановецкий

Основан

1444

Город с

2001

Площадь

14,74 км²

Население

8700[1] человек (2017)

Часовой пояс

UTC+2, летом UTC+3

Телефонный код

+380 3549

Почтовые индексы

47400 — 47404

Автомобильный код

BO, НО / 20

КОАТУУ

6123810100

Лановцы на карте
Лановцы
Лановцы
Лановцы на карте
Лановцы
Лановцы
Лановцы на карте
Лановцы
Лановцы

Ланівці (укр. Ланівці) —місто, Лановецька міська рада, Лановецький район, Тернопільська область, Україна.

Является административным центром Лановецкого района и Лановецкого городского совета, в который, кроме того, входят сёла Волица, Малые Кусковцы и Оришковцы.

Географічне розташування[править | править код]

Місто Ланівці знаходиться на правому березі річки Горинь у місці впадіння в річку Горинь рік Жирак, Буглівка і Жердь, вище по течії, на відстані 0,5 км від міста розміщене с.Нападівка, нижче по течії примикає с.Грибова, на протилежному березі с.Краснолука. Через місто проходять автомобільні дороги Р-43, Т-2009, Т-2012 и Т-2325. В місті є залізнодорожна станція - Ланівці.

Історія[править | править код]

1444 рік— перша письмова згадка.

Поблизу Ланівців, в урочищі Леваді, виявлено поселення трипільської культури, знайдено бронзовий меч доби пізньої бронзи та римські монети ІІ століття. Поселення трипільської культури розміщене в урочищі Левада, виявлене у 1920-х роках. Підйомний матеріал (уламки посуду, фрагмент глиняної статуетки) зберігається в Львівському історичному музеї.

На північній окраїні міста (на березі річки Горинь) місцевими жителями неодноразово виявлялись залишки посуду Черняхівської культури та срібні динарії імператорів Римської Імперії.

Час виникнення поселення невідомий. В історичних документах Ланівці як одне з великих поселень Волині вперше згадується під 1444 роком, згідно з грамотою короля Казіміра XV Ягеллончика, який надав лановецькі землі Панькові Єловицькому. А в описі Крем'янецького замку за 1545 рік — як власність Кизьминських та Єловицьких, 1565 — власність Гнєвошів-Єловицьких. Під кінець ХІХ ст. Ланівці належали родині графів Жевуських. Офіційно Ланівці отримали міські права та стали містом у 1545 році.

в 15 столітті тут споруджується невеликий замок типу укріплений двір на пагорбі між ріками Жирак і Буглівка.

1565 загін князя Олександра Вишневецького пограбував містечко.

У 1568 році власник міста Сава Єловицький перетворив оборонний двір на замок, додатково укріпивши його штучним ставом. Додаткові оборонні роботи пояснювались зростанням загрози з боку татар.

Восени 1618 року татари зруйнували замок, після чого його не відновлювали.

У 1648, 1649 і 1651 році місто захоплювали козаки Богдана Хмельницького. Очевидно в цей час існували незначні міські укріплення, які не могли бути перепоною для однієї з найбільших армій Європи, якою були козацько-селянскі загони.

На місці замку у 18 столітті Михайло Єловицький спорудив цегляний палац, який за радянської влади розібрали через аварійність. У 80-і роки ХХ століття на місці палацу спорудили професійно-технічне училище, яке і зараз перебуває на замчищі.Одна із фортифікаційних оборонних стін частково збереглась.

1793 року, після другого поділу Речі Посполитої, містечко відійшло до Російської Імперії та на короткий час стало волосним центром Кременецького повіту Волинської губернії. Місто стало активно розвиватись. В подальшому до 1920 року Ланівці належали до Білозорецької волості Кременецького повіту Волинської губернії.

Від початку 19 ст. в дерев'яній каплиці (знищена за радянських часів) зберігалася чудотворна ікона Матері Божої Лазенківської (за переказами, вивезла на Дон графиня Демидова).

1841 згорів майже весь єврейський квартал містечка (129 буд.).

1870 в Ланівцях діяли церква, костьол, 2 синагоги, 3 підприємства, 5 торгівельних закладів, млин, від 1874 — народне училище, пивна єврея Брімера, нащадки якого виділили кошти на благоустрій меморіалу розстріляним євреям (про що свідчить відповідний вказівний знак). В м.Ланівці розташований ряд підземних ходів, які пролягають від будинку по вул.Незалежності, 16 (бар "Калина", ближче до магазину "Побутова техніка") до пам"ятника князю Володимиру Великому, де розгалужується до сучасного будинку культури (колишня синагога) та будівлі Лановецького районного військового комісаріату.

У кінці 19 століття тричі на рік у Ланівцях відбувалися ярмарки.

На поч. 20 століття Ланівці — один із центрів торгівлі на Волині.

1915 для військових потреб прокладено залізничну колію Тернопіль-Шепетівка.

У травні-червні 1919 року в Ланівцях розташовувався корпус січових стрільців армії УНР (після прибуття в обід 28.05.1919 року в м.Кременець командувача армії УНР отамана Василя Тютюника останній видав наказ військам УНР перейти у наступ на більшовиків після відступу із м.Дубно з метою подальшого виходу військ на лінію фронту Проскурів-Шепетівка та з метою збільшення площі території на якій можливо провести мобілізацію жителів до лав армії УНР. В цей час, після 28.05.1919 року, корпус січових стрільців УНР займає Ланівці та діє по лінії фронту Старокостянтинів-Ланівці).

2 червня 1919 р. під Ланівцями Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР розгромив частину з 2-ї Таращанської бригади військ Росії. Було захоплено пів-сотні полонених, 2 гармати та 2 важкі скоростріли.

На початку червня 1919 війська ЧА розстріляли близьуо 50 бійців армії УНР; на місці їх поховання насипана могила з хрестом (відновлено 1991). Відбувається перша окупація міста більшовиками.

20 вересня 1920 Ланівці захопили війська Польщі. В цьому ж році Ланівці стають центром ґміни. Розпочинаються утиски українських селян поляками. Здійснюється заборона публічного розміщення українського герба (тризуб).

Діяли «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар», «Союз українок» та інші товариства.

У 20-ті роки 20 століття в Ланівцях діяв Лановецький повітовий суд, у Вишгородку - міський суд із судовим приставом. Матеріали та справи щодо діяльності даних судів зберігаються у Тернопільському обласному архів (1.17.2.Ф.19). Відомості про наявність у цей час в місті нотаріуса відсутні. Водночас, у м.Вишгородку у цей час свою діяльність здійснював нотаріус Геллерт.

До початку ДСВ у центральній частині міста проживали переважно євреї (сучасна вулиця Грушевського).

17 вересня 1939 містечко зайняли війська ЧА. Від січня 1940 Ланівці — райцентр.

2 липня 1941 — 6 березня 1944 — під німецько-нацистською окупацією. У серпні 1942 німецько-нацистські війська розстріляли понад 3500 місцевих євреїв; на місці їх поховання споруджено меморіальний знак (1982, скульптор Р. Білик). Поряд із меморіалом розташований єврейський цвинтар. Також в місті, на сучасній вулиці Незалежності, розташований польський цвинтар із значною кількістю підземних склепів. Поряд із ним розташований Лановецький яр – місце масового захоронення загиблих борців за волю України у 40-х – 50-х рр. ХХ ст.

Під час Другої Світової війни Ланівці були окуповані німецькими військами.

Після звільнення Лановець від фашистів розпочинається процес грабунку місцевого населення більшовикам та відбором збіжжя й худоби для колгоспів (не гребували навіть хустками, чоботами, вишняком, салом). Внаслідок таких дій більшовиків місцеве населення все більше починає довіряти УПА.

Активну участь Ланівчани приймали у діяльності УПА. Зокрема, систематично проводились відповідні акції проти більшовиків. Так,17.10.1944 року на ділянці залізниці Красносільці-Ланівці і Ланівці-Ляпасівка бандерівці спалили 6 з/д мостів, спалили станцію Куськівці із всією станційною апаратурою та казарму для з/д працівників. Вбито начальника станції п.Фоменка. Повстанці забрали із собою стрілочників Віктюка і Картюка, зняли 22 прольоти проводу.

В цей час жителі міста живуть дуже бідно. Згідно Літопису УПА: Дня 16. 12. 1947 р. у райцентрі Ланівці відкрили раймагазин і проголосили, що карткова система знесена, та почалась вільна продажа товарів. І в дійсності в цьому магазині був хліб, мануфактура, але доступити там могли тільки партійні, робітники МГБ – МВД, та інші знатніші урядовці. Вони з новими грішми, кинулись, як круки, на все, що було і миттю товари розібрали. У сільських кооперативах, 669 як не було нічого, так і дальше немає. Селяни скоро звечора лягають спати, бо не мають чим світити.

21.12.1947 р. на Лановеччині відбулись вибори до місцевих рад. Міське населення здійснювало спротив їх проведенню. Літопис УПА: Багато селян зовсім не кидали своїх голосів, багато написали що інше, а інші зовсім подерли б’юлетені. Були випадки, що в урни вкидали протибольшевицькі листівки і кличі. В селі Синівцях було тільки половина голосів, а інші пірвані, замазані, або зовсім не було. Хоч як большевики строго вартували, однак не могли нічого помітити. Це був наслідок тотального грабунку людей більшовицькими правоохоронцями та стрибками.

1956 року Ланівцям присвоено статус селища міського типу.

У 1989 году чисельність населения становила 9318 человек[2].

У 1991 році після завершення радянської окупації українських земель Ланівці увійшли до складу незалежної Української держави.

У 90-их роках в Ланівцях створено зооботанічний сад.

В 2001 році Ланівці отримали статус міста.

Станом на 01.01.2013 року чисельність населення становила 8752 особи[3].

Після початку АТО у 2014 році (фактично україно-російської війни) жителі Лановець стали до лав Збройних Сил України та захищають нашу державність від окупаційних військ російського агресора.

Об"єкти соціальної сфери[править | править код]

  • Школа № 1.
  • Школа № 2.
  • СПТУ № 25
  • Музична школа
  • Три дитячі садочки
  • Два будинки культури
  • Лікарня
  • Зооботанічний сад

Достопримечательности[править | править код]

  • Братська могила радянських вояків
  • Меморіал розстріляним євреям

Примітки[править | править код]

Література[править | править код]

  • Łanowce// Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1884. — T. V : Kutowa Wola — Malczyce. — S. 585.