Прокіп Левенець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прокіп Левенець
Прапор
Прапор
Полковник полтавський
1674 — 1679
Попередник: Дем'ян Гуджол
Спадкоємець: Федір Жученко
 
Смерть: 1691(1691)
Релігія: православний
Рід: Левенці
Батько: Пилип Левенець
Діти: Іван Левенець
 
Військова служба
Приналежність: Військо Запорозьке
Звання: Полковник
Обозний полку

Прокіп Левенець (пом. 1691) — полковник полтавський Війська Запорозького.

Біографія[ред. | ред. код]

Шляхтич, військовий товариш (з 1669-го), від 1674-го на посаді полковника, значний військовий товариш (1676, 1678—1675), городовий отаман (1676). За рік знов обраний на полковництво (1677—1679).

У складі військ гетьмана Івана Самойловича зазнав поранення під час Чигиринського походу. Точна дата усунення Левенця з уряду полковника невідома, але перша спроба полтавської старшини — Гуджола, Жученка та Герцика — змістити його через подачу кляузи до гетьмана у березні 1679 р. зазнала невдачі. Самойлович рішуче став на захист Левенця, про що видав 9 березня відповідний універсал, в якому в'їдливо відгукнувся про особисті якості кляузників[1].

1687 року під час Коломацького перевороту Левенець, бувши полтавським полковим обозним, розглядався старшиною як один з ймовірних кандидатів на гетьманство. Під час служби отримав у власність Нижні Млини, Мильці, Куклинці та інші. На Коломаці 27 липня 1687 р. отримав гетьманський універсал Івана Мазепи на с. Мильці, а 1689 року — «жалувану царську грамоту» на це ж село[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бутич, Ринсевич, Тесленко. Універсали від Івана Виговського до Івана Самойловича. 2006. — Док. 551.
  2. Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини.— К.: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008.— С. 262.

Література[ред. | ред. код]

  • Кривошея В. В. Українське козацтво в національній пам'яті. Полтавський полк. Том I (ст. 11—12) — Ч.: «Десна Поліграф», 2014. — 504 с.