Роздорське I
Роздорське I | |
---|---|
47°32′32″ пн. ш. 40°40′03″ сх. д. / 47.54228300002777274° пн. ш. 40.667544000027774587° сх. д.Координати: 47°32′32″ пн. ш. 40°40′03″ сх. д. / 47.54228300002777274° пн. ш. 40.667544000027774587° сх. д. | |
Країна | Росія |
Розташування | Роздорська |
Тип | пам'ятка і археологічна пам'ятка |
Перша згадка | середина 1950-х |
| |
Роздорське I (рос. Раздорское I) — багатошарове археологічне поселення на території сучасної станиці Роздорська, Усть-Донецький район, Ростовська область.
Опис[ред. | ред. код]
Це поселення було відкрито ростовськими краєзнавцями ще в середині 50-х років. Працівники археологічної групи під керівництвом Т.Д. Біланівської зробили шурфування пам'ятника і в 1959 році вивчили випадково знайдене на його площі поховання часів середньої бронзи[1].
Навесні 1981 року за виликої та тривалої повені був розмитий правий берег Дону, наслідком чого на північній стороні станиці Роздорської був виявлений великий пласт культурних шарів. У тому ж році почалося їх ретельне дослідження експедицією Ростовського університету під керівництвом В. Я. Кияшко.
Поселення утворилося в гирлі маленького яру, який створило русло джерельного струмка, що протікав від корінної тераси і впадав у Дон. Надалі територія даного археологічного поселення збільшувалася вздовж русла Дону. Але в первісному центрі завжди жили люди, таким чином все дно балки наповнилося культурними відкладеннями.
Товщина перерізу шарів Роздорського I (Червоний яр) приблизно 5,5—6 метрів. У наявності наступні шари:
- 1-й шар - неоліт, так званої раковиноярської культури;
- 2—3-й шари раннього енеоліта маріупольського типу;
- 4-й шар належить скелянській культурі,
- 5—6-й шари розвиненого енеоліту;
- 7-й шар пізнього енеоліту костянтинівського типу;
- 8-й шар ранньої бронзи рєпінського типу;
- 9-й шар середньої бронзи катакомбного типу;
- 10—12-й шари пізньої бронзи;
- 13-й шар ранньої залізної доби (IV—III ст. до Р.Х.);
- 14-й шар салтово-маяцької культури;
- 15-й шар донської козацької станиці кінця XVIII — початку XX століть.
Археологічні поселення (Раковинний Яр та Червоний Яр) співіснували паралельно і повне їх дослідження дає можливість відстежити процес освоєння цих земель. Більш старі і багаті реліквіями нижні пласти Раковинного Яру підтверджують, що в ранньому неоліті спочатку люди жили тільки на острові. Пізніше на корінному березі в бухті в точці переправи з'явився ще одне менше поселення. У пізньому неоліті обидва поселення мирно співіснували, а в ранньому бронзовому столітті в результаті впливу різних факторів основним стало Роздорське I, а острівні поселення прийшли в занепад[2].
У 2015 році комплексна експедиція ИИМК РАН під проводом Р. Н. Поплієвко в рамках робіт за грантами Російського фонду фундаментальних досліджень спільно з РРОО «Донське археологічне товариство» і етно-археологічним комплексом «Загублений Світ» і науковими співробітниками цих установ А. В. Цибриєм і Ст. Ст. Цибриєм, провела розкопки поселення Роздорське I. Було досліджено 48 м² площі поселення в межах розкопок 2004 року. Метою експедиції було дослідження нижніх культурних шарів часів неоліту та енеоліту. В результаті розкопок значно поповнилося збори археологічних матеріалів за неоліту і енеолиту, що дає можливість провести порівняльне дослідження даного поселення з іншим поселенням кінця кам'яної доби, які знаходяться поблизу — Раковинним Яром. Під час розкопок були взяті зразки органіки і ґрунту для коригування датувань поселення та палеоекологічних реконструкцій[3].
У колекціях РЕМЗ представлений розкопаний археологічний матеріал, знайдений в районі Червоного Яру і безперечно відноситься до Роздорського I. Це залишки кераміки, вироби із сланцю і кварциту. Знайдені предмети зберігаються в Ростовському державному університеті і РОМКА.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кияшко В.Я. «Многослойное поселение Раздорское I на Нижнем Дону», М., Наука, 1987, стор 73.
- ↑ Раздорское I. Архів оригіналу за 14 серпня 2009. Процитовано 25 вересня 2017.
- ↑ Польові дослідження експериментально-трасологічної Лабораторії в 2015 р. Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 25 вересня 2017.