Хрещення св. Володимира

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Хрещення св. Володимира»
Автор Карел Гавлічек-Боровський
Назва мовою оригіналу Křest svatého Vladimíra
Мова Чеська мова
Жанр satirical poetryd
Видано 1877

Хрещення святого Володимира — одна з трьох великих сатиричних поезій Карла Гавлічка-Боровського, написаних під час його перебування у Брессаноні. Гавлічек використовує матеріал з давньоруської історії: князь Володимир I відкинув язичницького бога Перуна і прийняв християнство. Твір залишився незавершеним або його фінальна частина не зберіглась. Тема взята з "Повісті временних літ", українського літопису початку 12 століття.

Зміст[ред. | ред. код]

Князь Володимир влаштовує бенкет і хоче, щоб бог Перун вдарив громом замість канонади. Але Перун відмовляється, тож князь Володимир заарештовує його. Коли Перуна ув'язнюють, виявляється, що проти нього немає ніякого закону, тому його відправляють на військовий суд, який засуджує його до утоплення в Дніпрі. Потім його прив'язують до кінського хвоста, тягають вулицями і врешті-решт топлять. Раптом Русь опиняється без бога, але нічого не змінюється, люди народжуються і вмирають, поля ростуть, тільки церква більше не має значення. Ніхто більше не платить десятину, ніхто більше не молиться, тому все духовенство збирається на аудієнцію до князя Володимира, де вони вимагають нового бога. Не всі міністри і придворні згодні з новим богом, тому царський радник Матес доручає газетам провести прослуховування кандидатів на нового бога. На прослуховування з'їжджаються посланці від усіх навколишніх релігій і сект.

Уривок (чеською)[ред. | ред. код]

Pro nic za nic robotovat —

nevěděl bych věru,

na tu jeho čekoládu,

že mu na ni seru!


Car necar, svátek nesvátek,

že mi všechno rovno,

ne a ne a nebudu hřmít,

co z toho mám? Hovno!


* * *


Poslyšte, milí křesťané,

tu smutnou novinu,

jak dokonal slovanský bůh

poslední hodinu.


Já jsem sice při tom nebyl,

čet jsem to jen v plátku,

který o tom sepsal Nestor

vnukům na památku.


* * *


Tehdy jeden žurnalista

seděl také v díře,

protože se Bohu rouhal

a psal proti víře.


Soud jej odsoudil, použiv

té příležitosti,

k stejnému trestu s Perunem

kvůli nestrannosti.