Цезарій Камінський
| Цезарій Камінський | |
|---|---|
| Cezary Kamiński | |
| Народився | 1765 |
| Помер |
20 березня 1827 Лещинський монастир |
| Діяльність | священник, педагог, астроном |
| Alma mater | Грецька колегія святого Атанасія |
| Галузь | астрономія |
| Заклад | Віленський університет |
| Науковий керівник | Ян Снядецький |
| Батько | Францішек |
| Мати | Катерина |
Цезарій Камінський (пол. Cezary Kamiński, також пол. Kamieński; 1765 — 20 березня 1827, Лещ (передмістя Пінська) — церковний діяч, священник-василіянин, викладач астрономії Віленського університету (1797–1814), протоігумен Литовської провінції Василіянського Чину, архимандрит Лещинського монастиря.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї Новогрудського ротмістра Францішка Камінського і його дружини Францішки з роду Якубовських[1] (Дмитро Блажейовський подає, що мати Цезарія Камінського називалася Катерина[2]). Вічні обіти склав у Березвецькому монастирі 1781 року. Навчався в Грецькій колегії святого Атанасія в Римі (прибув на студії 12 січня 1789, а виїхав з колегії 29 червня 1791), де 2 травня 1790 року отримав священиче рукоположення[2].
У 1797 році отримав номінацію на ад'юнкта астрономії Віленського університету, був також помічником астронома в університетській обсерваторії. У 1808 році став викладачем теоретичної астрономії як заступник хворого професора Ігнатія Решки. Після остаточного відходу від професорської діяльності Решки, став керівником кафедри; тоді опрацював власну навчальну програму, оперту на працях Яна Снядецького. Коли наполеонівські війська ввійшли до Вільна, Камінський став членом Комісії освіти і релігії, що діяла під керівництвом Снядецького, і разом із О. Ленартовичем і Адріяном Головнею представляв у ній інтереси Унійної Церкви в Литві і Білорусі. Тоді був уперше обраний на посаду протоігумена василіян; вдруге став протоігуменом у 1814 році, коли відійшов від праці в університеті. Як настоятель провінції виступав проти намірів царського уряду скасувати Унійну Церкву. Дбав про розвиток шкільництва, яке провадили василіяни. За його стараннями 3 грудня 1826 року школу при Жировицькому монастирі перетворено на гімназію, за що Камінський отримав «подяку від міністерства освіти»[1].
Помер як архимандрит Лещинського монастиря (на передмісті Пінська) 20 березня 1827 року.
«Зразковий священник, скромний, в науці ґрунтовний, пильний, старанний про поступ слухачів і про славу університету; завершуючи своє служіння з причини слабкого здоров'я, засмутив своїх учнів і приятелів»[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Edmund Rabowicz. Kamieński Cezary (1765—1827)… — S. 529.
- ↑ а б Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students… — P. 88.
- ↑ Józef Bieliński. Uniwersytet Wileński (1579—1831) T. 3 [Архівовано 29 грудня 2016 у Wayback Machine.]… — S. 214.
Джерела[ред. | ред. код]
- Józef Bieliński. Stan nauk matematyczno-fizycznych za czasów Wszechnicy Wileńskiej: szkic bibliograficzny. — Warszawa 1890. — 173 s. (пол.)
- Józef Bieliński. Uniwersytet Wileński (1579—1831) T. 3 [Архівовано 29 грудня 2016 у Wayback Machine.]. — Kraków 1899—1900. — 734 s. (пол.)
- Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983), AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 p. (англ.)
- Edmund Rabowicz. Kamieński Cezary (1765—1827) // Polski Słownik Biograficzny. — T. 11. — Wrocław-Warszawa-Kraków 1964—1965. — S. 529. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Каминский, Цезарь Францович [Архівовано 28 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Большая биографическая энциклопедия (рос.)
|
