Сердюк, Елена Михайловна

Материал из Википедии — свободной энциклопедии
Перейти к навигации Перейти к поиску
Елена Михайловна Сердюк
Дата рождения 11 августа 1957(1957-08-11) (66 лет)
Место рождения Киев
Страна
Род деятельности историк, музейная работница
Награды и премии

Елена Миха́йловна Сердю́к (род. 11 августа 1957, Киев[1]) — украинский историк, кандидат исторических наук[2], музейный работник. Заслуженный работник культуры Украины. Генеральный директор Национального заповедника «София Киевская» (июнь 2012 — 19 января 2015). Член НСХУ (1993). Член наблюдательного совета Национального Киево-Печерского историко-культурного заповедника[3]. Член ICOMOS UKRAINE[4].

Биография[править | править код]

В 1979 году окончила исторический факультет Киевского государственного педагогического института[5]. Тема диссертации — «Исторические особенности формирования жилья Киева второй половины XIX — начала XX в. и современные принципы его охраны»[6].

С 1998 года была генеральным директором Киевского научно-методического центра по охране, реставрации и использованию памятников истории, культуры и заповедных территорий. Инициировала создание базы данных «Памятники Киева» и программы «Киевский некрополь»[7].

Приняла участие (в составе официальной делегации Украины) в работе 36-й сессии Комитета всемирного наследия ЮНЕСКО[8]

С июня 2012 года по 19 января 2015 года работала генеральным директором Национального заповедника «София Киевская».

Публикации[править | править код]

Под руководством Елены Сердюк были изданы[9]:

  • Шесть сборников научных трудов Научно-исследовательского института памятникоохранных исследований
  • «Історико-містобудівні дослідження Одеси»
  • «Історико-містобудівні дослідження Чернівців»
  • «Міжнародні засади охорони нерухомої культурної спадщини»
  • «Історико-культурні заповідники»
  • «Історичні садиби Вінницької області»
  • «Історико-містобудівні дослідження Керчі»
  • «Історико-містобудівні дослідження: Васильків, Вінниця, Горлівка, Ізмаїл»
  • «Археологічна спадщина Хмельницької області»
  • «Збірник нормативно-правових актів сфери охорони культурної спадщини»
  • «Історико-містобудівні дослідження м. Києва»
  • «Історико-культурні заповідники. Плани організації територій».

Награды[править | править код]

  • Орден святого равноапостольного Владимира Великого[9].

Примечания[править | править код]

  1. Киівська Організація Національної Спілки Художників Украіни Архивная копия от 2 апреля 2015 на Wayback Machine (укр.)
  2. НДІ пам’яткоохоронних досліджень Міністерства культури України «Спадщина» Архивная копия от 24 сентября 2015 на Wayback Machine (укр.)
  3. Верховна Рада України. Дата обращения: 22 марта 2015. Архивировано 4 марта 2016 года.
  4. ICOMOS UKRAINE. Дата обращения: 22 марта 2015. Архивировано 11 февраля 2015 года.
  5. Національна Спілка Художників України. Дата обращения: 22 марта 2015. Архивировано 2 апреля 2015 года.
  6. Центральная Научная Библиотека Харьковского национального университета им. В. Н. Каразина
  7. Политрада. Дата обращения: 22 марта 2015. Архивировано 2 апреля 2015 года.
  8. Засідання Наглядової ради Національного заповідника «Софія Київська» Архивная копия от 2 апреля 2015 на Wayback Machine (укр.)
  9. 1 2 Національний заповідник «Софія Київська» Архивная копия от 11 февраля 2015 на Wayback Machine (укр.)