Абдаллах Челбір
| Абдаллах Челбір | |
|---|---|
| Помер | 1225 |
Абдаллах (Габдала) Челбір (д/н — 1225) — 15-й емір Волзької Болгарії у 1178—1225 роках. Повне мусульманське ім'я Абдаллах аль-Мустансир. Відомий також як Абдалла III.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з династії Дуло, суварської гілки. Син еміра Отяка. Після загибелі останнього 1178 року спадкував владу. Деякий час боровся проти половців на чолі з ханом Чишмою (онуком Ітлара). Остаточно закріпив столицю в Білярі.
1180 року призначив брата Наср ад-Діна правителем Великого Болгара та західної частини держави. У 1183 і 1185 роках проти Абдаллаха виступав великий князь Володимирський Всеволод Юрійович. Проте спроби останнього захопити біляр виявилися невдалими.
До 1193 року дипломатичними заходами домігся мирних відносин з сусідами, а жорсткими — покори підвладних народів. В результаті булгарські купці отримали вільний шлях від Лівонії до Персії. Водночас починаються перші збройні сутички з Новгородською республікою у боротьбі за панування у В'ятській землі, що тягнулася з перервами до 1208 року. Абдаллаху вдалося відстояти володіння Волзької Болгарії.
1205 році вдалося вкотре відбити напад великого князя володимирського Всеволода Юрійовича 1209 року вступив у конфлікт з Юрієм, володимирським намісником рязанського князівства, щодо утиску булгарських купців. 1218 року Юрій став великим князем Володимирським, з яким негайно почалися конфлікти. Останній спрямував зусилля на витіснення булгарських купців та намагався підкорити мордовські племена, які до того переважно підкорялися Волзькій Болгарії. У відповідь булгарське військо захопило й сплюндрувало місто Устюг.
У відповідь великий князь володимирський заснував місто Нижній Новгород, а 1220 року вдерся й атакував Абдаллаха, захопивши місто Ошель. У 1223 році в межі держави вдерлися монголи на чолі з Субедеєм. Проте взимку 1223/1224 року в битві на річці Самара Абдаллах Челбір завдав поразки ворогові. Помер 1225 року. Йому спадкував брат Мір-Газі.
Джерела[ред. | ред. код]
- Волжская Булгария и Русь. — Казань, 1986.
- Александров Е. А., Трайков В. Н., Тошкова В. И., Спасов Л. Й. Българската дипломация от древността до наши дни // История на българите. — София: Труд, 2003. — Т. 4. — 696 с. — ISBN 954-528-405-6.
- История татар с древнейших времён в 7-ми томах. — Казань, 2006.
- Чолов, Петър. Волжка България VII-XVI век. София, ИК Кама, 2008. ISBN 978-954-9890-84-6
| ||||||||||
