Алмиш
| Алмиш | |
|---|---|
 | |
| Народився | 9 століття |
| Помер | 925 |
| Діяльність | суверен |
| Посада | Volga Bulgarian elteberd |
| Конфесія | іслам |
| Батько | Шилкі |
| Діти | Q20598892? |
Алмиш (д/н —бл. 925) — 7-й ельтебер (володар) і 1-й емір Волзької Болгарії у 895—925 роках. Відомий також як Джафар ібн Абдалла
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з династії Дуло. Молодший син ельтебера Шилкі. Разом з батьком прийняв іслам, змінивши ім'я на Джафар. Посів трон 895 року після смерті старшого брата Батир-Муміна. Ймовірно ще за часів останнього Волзька Болгарія оформилася у власне державу. Втім саме Алмиш завершив цю справу. Закріплено столицю в Великому Булгарі та почато карбування власної срібної монети. Також Алмиш оголосив іслам офіційною релігією держави. Разом з тим змушений був підтвердити залежність від Хозарського каганату, відправивши бек-мелеху Нісі в якості заручника свого сина Мікаїла.
Ймовірно уклав союз з огузьким ханом Етреком, оженившись на його сестрі або доньці. В подальшому вирішив підтримати бек-мелеха Менахема I, допомігши тому 913 року приборкати повстання огузів й печенігів. При цьому завдав поразки русам, що рухалися Волгою, повертаючись з походу на Дербент.
Відомо про посольство ельтебера до халіфа аль-Муктадіра. Згадується в записках арабського мандрівника Ібн Фадлана (прибув сюди на чолі 3-тисячного каравану), який відвідав в 922 році в якості посла Алмиша. Цим роком датується міжнародне визнання Волзької Болгарії. Завдяки цьому Алмиш отримав арабських майстрів, карбувальників монети, архітекторів мечетей, було встановлено міцні політичні та торговельні зв'язки з Багдадським халіфатом й мусульманським світом.
Напевне посилення дипломатичних відносин з халіфом пов'язано було з новим повстанням Волзької Болгарії проти Хозарського каганату. До Алмиша доєдналися племена огузів, буртасів, печенігів. Ця війна не завершилася за життя Алмиша, якому спадкував син Мікаїл, а держава розкололася та Болгарський і Суварський емірати.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — Нушабі, донька (сестра) огузького ябгу Етрека
Діти:
Джерела[ред. | ред. код]
- Волжская Булгария и Русь. Казань, 1986.
- Tatar Encyclopaedia. Kazan: The Republic of Tatarstan Academy of Sciences. Institution of the Tatar Encyclopaedia. 2002.
- Richard Frye, Ibn Fadlan's Journey to Russia,2005
| ||||||||||
