Будівля гауптвахти (Новочеркаськ)
| Будівля гауптвахти в Новочеркаську рос. Здание гауптвахты в Новочеркасске | |
|---|---|
 | |
| 47°24′45″ пн. ш. 40°06′16″ сх. д. / 47.412528° пн. ш. 40.104694° сх. д.Координати: 47°24′45″ пн. ш. 40°06′16″ сх. д. / 47.412528° пн. ш. 40.104694° сх. д. | |
| Країна | Росія |
| Місто |
Новочеркаськ, Ростовська область |
| Тип |
пам'ятка будівля і пам'ятка архітектури[d] |
| Стиль | класицизм |
| Автор проєкту | невідомий |
| Дата заснування | 1856 рік |
  Будівля гауптвахти в Новочеркаську Будівля гауптвахти в Новочеркаську (Росія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Будівля гауптвахти в Новочеркаську (рос. Здание гауптвахты в Новочеркасске) — одна з найдавніших збережених пам'яток архітектури в Новочеркаську (Ростовська область, Росія).
Історія[ред. | ред. код]
Гауптвахта побудована в класичному стилі в 1856 році при наказному отамані М. Г. Хомутові. Автор проекту невідомий. В даний час будівлю займає військова комендатура міста, а в підвалах, як і раніше, знаходиться гауптвахта. Свого часу в ній містилися революціонер Микола Іванович Кибальчич, майбутній поет Михайло Васильович Ісаковський[1]. Новочеркаська гауптвахта згадується в романі «Ходіння по муках» російського радянського письменника Олексія Миколайовича Толстого[2]:
|
Заплющую очі, Вадиме Петровичу, і ніби зараз бачу східці цього портика, залляті кров’ю… Проходив я тоді мимо, — чую страшний крик, такий, знаєте, буває крик, коли мучать людину… Серед білого дня, в центрі столиці Дону… Підходжу. Біля гауптвахти — юрба, козаки спішені. Мовчать, дивляться, — біля колон відбувається екзекуція, на страх населенню. З караулки виводять, по двоє, робітників, заарештованих за співчуття більшовизму. Ви розумієте, — за співчуття. Зараз же руки їм прикручують до колон, і четверо дуженьких козачків б’ють їх нагаями по спині і по заду, еге ж. Тільки — свист, сорочки, штани летять клаптями, м’ясо — шматками, і кров, як з тварин, ллє на східці… Трудно мене здивувати, а тоді здивувався, — кричали дуже страшно… Від самого фізичного болю так не кричать… КНИГА ДРУГА ВІСІМНАДЦЯТИЙ РІК, частина II |
|
Опис[ред. | ред. код]
Одноповерхова споруда представляє велику художню цінність. Трикутний фронтон, має зубчики по карнизу, спирається на дві колони іонічного ордеру з канелюрами в центрі і дві пілястри по краях. Вікна, розташовані зліва і праворуч від пілястр, прикрашені сегментними сандриками, а віконні наличники — пілястрами. Фриз будівлі збагачений рельєфом геометричного малюнка. На рогах фасаду також знаходяться пілястри. Особливістю цієї будівлі є наявність лоджії в центрі фасаду[3][4].
Галерея[ред. | ред. код]
-
1920-ті роки -
1920-ті роки
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Здание бывшей войсковой гауптвахты (рос.). Novocherkassk.net. Архів оригіналу за 14 серпня 2017. Процитовано 3 січня 2017.
- ↑ А. Н. Толстой, «Хождение по мукам». Архів оригіналу за 17 травня 2017. Процитовано 14 липня 2017.
- ↑ Русский классицизм (рос.). Rostov Region. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 3 січня 2017.
- ↑ Центральные кварталы города (рос.). Rostov Region. Архів оригіналу за 12 липня 2012. Процитовано 3 січня 2017.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |