Таліб ібн Ахмад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Таліб ібн Ахмад

Таліб ібн Ахмад (д/н —бл. 976) — 10-й ельтебер (володар) і 4-й емір Волзької Болгарії у 964976 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Онук еміра Алмиша, син Ахмада, еміра Сувара. Десь до 950 року успадкував батьківське володіння. Продовжив боротьбу з болгарськими емірами Мікаїлом і Абдуллахом. Близько 964 року після поразки останнього від русів зумів завдати йому поразки й захопити владу в Волзькій Болгарії.

Ймовірно спирався на союз з великим князем київським Святославом Ігоровичем для подальшій боротьбі з Хозарським каганатом. зумів знову підкорити південних булгар (предки чувашів).

Втім невдовзі стикнувся з повстанням брата Муміна, який 976 року завдав поразки Талібу, захопивши владу.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Волжская Булгария и Русь. Казань, 1986.
  • История татар с древнейших времён в 7-ми томах. Т. 2. Волжская Булгария и Великая степь. Казань, 2006. .