Самійло Савицький
| Самійло Савицький | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| ? — 1649 —? | |||
| Попередник: | невідомо | ||
| Наступник: | невідомо | ||
| |||
| ? — 1663 | |||
| Попередник: | Михайло Вуяхевич | ||
| Наступник: | Степан Потребич-Гречаний | ||
| Народження: |
невідомо Київське воєводство, Річ Посполита | ||
| Смерть: |
1674 Немирів, Кальницький полк, Правобережна Гетьманщина | ||
| Країна: |
 Річ Посполита → Гетьманщина | ||
| Релігія: | православний | ||
_(1782).png)
Самі́йло Сави́цький (Савенко) (? — квітень 1674) — державний діяч доби Гетьманщини, дипломат. Генеральний писар реґіменту лівобережного гетьмана Якима Сомка.
Походження[ред. | ред. код]
Шляхтич. Міг бути нащадком старовинного підляського лицарського роду Савицьких із села Савиць поблизу Дорогичина. Інша можлива версія — належність до роду любецьких бояр Савицьких-Савичів-Савенків[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Брав участь у Визвольній війні Богдана Хмельницького. Вперше згаданий у Реєстрі 1649 як сотенний писар Остерської сотні Переяславського полку[2].
Можливо, якийсь час обіймав уряд полкового писаря. Після ради у Переяславі у 1660 році опинився в оточенні Якима Сомка. Виконував дипломатичні доручення наказного гетьмана: навесні 1661 у складі посольства їздив у Москву[3]. Після чорної ради в Ніжині у 1663 заарештований за наказом Івана Брюховецького. Висланий у Москву, далі — в Єнісейськ. У документах 1663 згадується як «писар Сомка»[4]. Точний час його урядування як генерального писаря невідомий, можливо, він ділив посаду з Михайлом Вуяхевичем.
Згаданий у відписці царю воєводи Григорія Ромодановського від 27 січня 1669 поруч з іншими невільниками, що перебували на засланні. Звільнений царським указом від 21 липня 1670 за клопотанням гетьмана Дем'яна Ігнатовича[5].
У квітні 1672 був посланцем до Москви від козацької старшини. Після ради у Козачій Діброві став «гетьманським дворянином» у Івана Самойловича. Виконував дипломатичні завдання. У квітні 1674 відправлений до Немирова на перемови з могилівським полковником Остафієм Гоголем[6]. За наказом останнього страчений, про що Самойлович писав у листі Олексію Михайловичу 18 травня:
Гоголь, полковник бывшей могилевской, оставя к вашему велечеству свои склонности, замучил насмерть мучительски невинно посланного нашего Самойла Завицкого, радича, за имя ваше государское против его стоящего.[3]
Можливі родичі[ред. | ред. код]
Можливий родич (син ?) тезко Самійло Савицький у 1682 був компанійським сотником, пізніше — «гетьманським дворянином», активним учасником Коломацького перевороту 1687. У 1700 був бахмацьким сотником Ніжинського полку. Деякими дослідниками помилково ототожнюється з колишнім писарем[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кондратьєв Ігор Служебна шляхта Остерського та Любецького староств Київського воєводства – слов'янська та тюркська складники формування // Славістична збірка: Збірка статей за матеріалами Перших Міжнародних наукових Соханівських читань. — Київ, 2015. — Вип. 1
- ↑ Реєстр Війська Запорозького 1649 року. — Київ, 1995
- ↑ а б Савицкий (Савицкой, Завицкой) Самойло // Русский биографический словарь. Том 18
- ↑ Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. – Т. 9. – СПб., 1877. — ст. 240
- ↑ Кривошея В. Козацька старшина Гетьманщини: Енциклопедія. — Київ, 2010
- ↑ Кривошея Ір. Неурядова старшина в дипломатичних місіях другої половини XVII ст. // Гетьман Петро Дорошенко та його доба в Україні: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. — Ніжин, 2015
- ↑ Заруба В. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ, 2011