Обсуждение:Малые Низгорцы
Географічне розташування, історія села та люди.
Село Малі Низгірці розташоване в лісостеповій зоні. Засноване в 1605 році.Тут народився 1949 році та провів молоді роки політолог,публіцист,письменник та громадський діяч Осипчук Володимир Васильович.Після закінчення 8 класів Малонізгурецької школи навчався у Верхівнянському сільськогосподарському технікумі,не менш мальовничому куточку Ружинщини,який свого часу вразив красою та багатством французького романіста Оноре де Бальзака. Далі Володимир служив на Чорноморському флоті в Севастополі, згодом закінчив Київський державний університет ім.Т.Г.Шевчена, де навчався на філософському факультеті. Понад 35 років жив і працював у м.Вінниці.З 2012 року постійно проживає в м.Києві. Активно займається громадсько-політичними справами. Ще з молодих років приєднався до національно-визвольного руху за незалежність України. Публіцист, переймається філософсько-етичними проблемами сучасного суспільства. Всі свої знання та творчу енергію спрямовує на розбудову державності України. Де б не бував Володимир, але рідне село притягає таємничою силою, своєю природною красотою та родинними зв"язками. Кожного року він два або три рази відвідує малу Батьківщину, щоб набратися наснаги від землі, яку сходив босоніж у дитинстві та юнацькі роки. Тому йому небайдужа доля села та людей, які в ньому проживають. Він боляче сприймає ті руйнівні процеси, які проходять в нинішньому українському суспільстві, від яких в першу чергу страждають селяни. Після Громадянської війни 1918-20 рр.,колективізації, Голодомору-геноциду 1932-33 рр, війни, та рабської праці селян післявоєнного часу, село Малі Низгірці втративши цілі роди, сім"ї, які генетично пов"язували сільчан, нині виснажене,як морально так і фізично,і знаходиться на межі знищення.Відродити село могли б люди. Але демографічні процеси та відсутність роботи не сприяють відродженню села. Прекрасні чорноземи виснажуються, ставки міліють, ремесла не розвиваються - а відтак і не має розвитку села. Сподівання на краще майбутнє є, але примарні.
== ГЕОГРАФІЧНЕ РОЗТАШУВАННЯ, ІСТОРіЯ СЕЛА ТА ЛЮДИ. ==Літо в селі Малі Низгірці- – найтепліша пора року. Довгі сонячні дні змінюють короткі теплі ночі. Погода надворі найчастіше ясна, над головою розкидається безкрає синє небо. Дерева стоять пишно вбрані в яскраві зелені шати. Попід ними повсюди густо росте травиця, усіяна барвистими вогниками літніх квітів – маків, дзвоників, конюшини, пижма, ромашки, календули… А над ними порхають метелики та гудять всякі мушки.
Літо прикрашає сади й городи. Спіють соковиті вишні, за ними поспішають абрикоси та персики. Великі червоні полуниці хиляться низько до землі. Поступово «засмагають» у променях літнього сонця ще недавно зелені помідорчики. То тут, то там по арках зав’язуються огірки. Ціпкі колючі віти ожини стоять всипані солодкими темно-синіми, майже чорними ягодами. І так повсюди – буйство барв, свято плодючості, приємне відчуття тепла й затишку.
В літа чудовий дзвінкий голос – то співають високо в небі або сховані у вітах дерев птахи – маестро-соловейко, вранішній жайворонок, веселий говіркий горобець. А ближче до вечора музика літа змінюється – то вступає хор цвіркунів, що не замовкає аж до самого ранку.
І навіть дощ влітку теплий і лагідний. Під шатром низьких хмар повітря стає гарячим. Прохолодні краплі дощу змивають пил з доріг та листя, завдяки чому після воно заграє ще більш яскравим смарагдовим сяйвом.
Літо – яскраве, різнобарвне… Червень не схожий на серпень, та й липень має чим порадувати око. Високе чисте небо, тепла прозора вода струмків та ставків , стиглі фрукти, насичені кольори навкруги. Літо в Малих низгірцях - це чудова нагода набратися сили та наснаги на цілий рік.
Народився ОСИПЧУК Володимир Васильович 21 квітня 1949 року в мальовничому селі Малі Низгірці, що на Ружинщині Житомирської області.Краєвиди навколишньої місцевості порізані ярами і вибалками, в яких дзюрчать джерельні води і вливаються в одну з притоків річки Роставиці. Володимир Осипчук так пише про природу своєї малої батьківщини:
Сягає в шир безмежними степами- Цей диво край від Дону до Карпат, Земля його з квітучими ярами, Які її прикрашують в стократ. Напоїть яр джерельною водою І прохолодою війне в спекотній час, Спочити вас запросить під вербою. Від недруга надійно вкриє нас. Тут чути дзвін коси на сіножатті І ще кує зозуля вам багато літ, Й закоханих чарує цвіт латаття І над болотом бусола політ. О! яр, ярище, ти крута яруга! Тебе промила весняна водо, Ти для людей, то вдача, то наруга, То пісня,дума,радість, то біда. В гаях Ярила русичі стрічали, Й русалок виглядали із боліт, Дівчата милих тут випроводжали Й сумні пісні співали їм в похід. Так Володимир поетичною мовою розказав про природу свого села. Чарівна природа та багаті чорноземи не принесли малонизгірчанам щасливої долі. Мабуть переломний період занепаду цього мальовничого села стався після сумнозвісної трагедії українського народу Голодомору-геноциду 1932-33 рр. Червоні комісари вигребли в селян до зернини, зрекли їх на жахливу голодну смерть. Майже половина сільчан померла від пекельних мук голоду. Стався генетичний розрив цілих родин. Репресивні заходи комунобільшовицької влади в 30-х роках та Велика Вітчизняна війна поклали початок занепаду цього українського села так,як і тисячу сіл по всій Україні. Нині село на межі виживання.Прекрасні, дивовижні по духовним і моральним якостям, неперсічні особи - селяни Малих Низгірець, які створювали ауру українського етносу, відійшли у вічність. Більшість поколінь сільчан кілька останніх десятиріч роз"їхались по світах. Нині вони проживають у багатьох містах і селах України та інших країнах світу.Але є один день пам"яті, коли вони приїзжають на могили своїх предків. Прийде час і щось нове з"явиться на цій багатостраждальній землі. Але вже ніколи не буде козацької звитяги та колоритного сільського побуту з його звичаями,обрядами і ритуалами. Камо грядеше!
Після вісьмирічної школи Володимир Осипчук навчався у Верхівнянському сільськогосподарському технікумі,не менш мальовничому куточку Ружинщини,який свого часу вразив красою та природнім багатством французького романіста Оноре до Бальзака.Служив на Чорноморському флоті,закінчив Київський державний університет ім. Т.Г.Шевченка. Живе и працює у Вінниці. Активно займається громадсько-політичною роботою. Ще з молодих років приєднався до національно=визвольних рухів за незалежність України. Публіцист,переймається філософсько=етичними проблеми сучасності. Всі свої знання та творчу енергію вкладає в розбудову державності України.