Баллабан, Яков
Перейти к навигации
Перейти к поиску
| Яков Баллабан | |
|---|---|
| польск. Jakub Bałłaban | |
| Дата рождения | 1861 |
| Место рождения | |
| Дата смерти | неизвестно |
| Место смерти |
|
| Страна | |
| Род деятельности | архитектор |
 Медиафайлы на Викискладе | |
Яков Баллабан (польск. Jakub Bałłaban, укр. Яків Баллабан 1861, Бережаны — неизвестно) — украинский архитектор.
В 1887 году окончил архитектурный факультет Львовской политехники. В течение 1890—1914 годов работал во Львове. В 1892—1909 годах — член Политехнического общества во Львове.[1] В 1895—1900 годах входил в правление общества.[2] Проектировал в стилях неоренессанса и необарокко. С 1898 до 1901 год вместе со скульптором Людвиком Тировичем руководил фирмой, которая специализировалась на изготовлении скульптур. Мастерские располагались во Львове на улице Пекарской, 95 и на сегодняшний улице Франко, 43. В 1906 году входил в состав жюри конкурса проектов здания Политехнического общества во Львове (1905).[3]
Реализованные проекты во Львове:
- Доходный дом на улице Франко, 98 (1893).
- Сооружения на Галицкой краевой выставке (1894 , совместно с Владимиром Подгородецкий).[4] Руководство сооружением водонапорной башни там же (совместно с Владимиром Подгородецкий, проект Юлиана Захаревича и Михала Лужецкого).[5]
- Доходный дом Дидушицких на улице Лысенко, 17 во Львове (1895, совместно с Владимиром Подгородецким).[6]
- Доходный дом на улице Франко, 43 (1898, скульптурный декор Бронислава Солтиса).
- Доходный дом на проспекте Шевченко, 28 (1898, скульптурный декор Бронислава Солтиса).
- Доходный дом на улице Скальная, 5 (1898).
- Ремонт фасада доминиканского костёла во Львове (1895-1899, совместно с Людвиком Тировичем).[7]
- Руководство реконструкцией интерьеров Скарбекского театра на заказ Леопольда Латинского (1902).[8]
Примечания[править | править код]
- ↑ Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego towarzystwa politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 88.
- ↑ Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877–1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 78—80.
- ↑ W. Ż. Konkurs na budowę domu Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie // Przegląd Techniczny. — 1906. — № 3. — S. 27.
- ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів: Центр Європи, 2008. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів: Центр Європи, 2010. — ISBN 978-966-7022-86-0.
- ↑ Смірнов Ю. Палац на Курковій. Львівська резиденція графів Дідушицьких // Галицька брама. — № 11—12 (155—156) 2007.
- ↑ Biernat M., Kurzej M., Ostrowski J. Kościół p. w. Bożego Ciała i klasztor OO. Dominikanów // Kościoły i klasztory Lwowa z okresu przedrozbiorowego (2). — Kraków: Antykwa, 2012. — Т. 20. — S. 231. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 978-83-63463-02-1.
- ↑ Lityński M. Gmach Skarbkowski na tle architektury lwowskiej w pierwszej połowie XIX. wieku. — Lwów, 1921. — S. 59.
Литература[править | править код]
- Бірюльов Ю. О. Баллабан Яків // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів: Літопис, 2007. — Т. 1. — ISBN 978-966-7007-68-8.
- Бірюльов Ю. О. Баллабан Яків // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А —Й.— 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 71.
- Бірюльов Ю. О. Баллабан Яків // Баллабан, Яков // Енциклопедія сучасної України : [укр.] : у 30 т. / НАН України, Наукове товариство ім. Шевченка, Институт энциклопедических исследований НАН Украины. — К., 2001—…. — ISBN 944-02-3354-X. — С. 170.
- Тимофієнко В. І. Баллабан Яків // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К.: НДІТІАМ, 1999. — С. 21-22. — ISBN 966-7452-16-6..