Тинькофф банк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тинькофф банк
Галузь промисловості банк
Дата створення / заснування 2006
Логотип
Зображення
Засновник Тиньков Олег Юрійович
Країна  Росія
Організаційно-правова форма акціонерне товариство
Сукупні активи ▲1 317 745 000 000 ₽ (2021)[1]
Власний капітал ▲176 091 000 000 ₽ (2021)[1]
Загальна виручка 59 541 000 000 ₽ (2017)[2]
Чистий прибуток ▲63 368 000 000 ₽ (2021)[1]
Операційний прибуток (EBIT) ▲132 558 000 000 ₽ (2021)[1]
Ринкова капіталізація 15 502 780 000 $ (23 червня 2021)[3]
Розташування штаб-квартири Москва і 1st Volokolamsky Passaged
Біржа LSE: TCS і MOEX: [1]
Кількість працівників ▲25 970 осіб (2020)[4][5]
Продукція кредитна картка[6] і дебетова картка[7]
Кількість підписників у соціальних мережах 141 115 і 135 000 ± 999
Офіційний сайт​(рос.)
CMNS: Тинькофф банк у Вікісховищі

«Тінькофф Банк» — російський комерційний банк, сфокусований повністю на дистанційному обслуговуванні, що не має роздрібних відділень[8] . Найбільший у світі онлайн-банк за кількістю клієнтів (серпень 2019 року)[9] . Штаб-квартира банку розташована у Москві[10].

Станом на жовтень 2020 року «Тінькофф Банк» посідав 16-те місце за обсягом активів та 14-те — за власним капіталом серед російських банків[11] . Банк має довгострокові рейтинги «BB-» від агентства Fitch Ratings[12], «B1» від Moody's[13][14][15], «A (RU)» від АКРА[16] та «ruA» (прогноз "стабільний ") Від " Експерт РА "[17].

На вересень 2020 року «Тінькофф Банк» — третій серед російських банків у секторі роздрібних продуктів за запитом у населення[18].

У жовтні 2021 року банк включений ЦБ РФ до переліку системно значущих кредитних організацій завдяки зростанню банку вище за ринок і розміру клієнтської бази[19].

Модель бізнесу[ред. | ред. код]

«Тінькофф Банк» — повністю онлайн-банк: у нього немає власних відділень[20]. Основний продукт для фізичних осіб — кредитні та дебетові картки, а також вклади. Банк також пропонує випуск кобрендових карт, цільові кредити на покупки у звичайних та інтернет-магазинах.

У 2018 році банк посідав друге місце за обсягом портфеля кредитних карток на російському ринку. Станом на 1 жовтня 2018 року його частка склала 11,4 %[21][неавторитетне джерело] ] .

Банк був заснований підприємцем Олегом Тіньковим у грудні 2006 року під назвою «Тінькофф Кредитні Системи». За словами Тінькова, він зацікавився моделлю дистанційного обслуговування американського банку Wells Fargo та монолайнера Capital One, що спеціалізується на банківських картах. Разом з консультантами з Boston Consulting Group він дійшов висновку, що модель дистанційного кредитного банку може працювати і в Росії[22][23] . Для отримання ліцензії на банківську діяльність він придбав «Хіммашбанк» — невеликий кептивний банк, який займався обслуговуванням підприємств із хімічної та фармацевтичної галузі[24][25] . Підприємець вклав у відкриття «банку без відділень» 70 млн доларів США зі свого вісімдесятимільйонного статку[26] .

Карткові продукти[ред. | ред. код]

Банкомат банку у Москві

Основні продукти банку — кредитна картка Tinkoff Platinum, дебетова кешбек -карта Tinkoff Black, кредитна карта ALL Airlines з можливістю накопичення бонусних миль авіакомпаній, а також вклади. Як для кредитних, так і для дебетових карток банк передбачає випуск додаткових платіжних карток з 2008 року.

До березня 2015 року «Тінькофф Банк» випустив 5 мільйонів карток, включаючи 3,5 мільйона активованих кредитних карток, і відкрив понад 400 тисяч рахунків-вкладів[27]. З березня 2015 по лютий 2016 число дебетових карт зросло з 400 тисяч до мільйона[27][28] .

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г TCS Group Audited Consolidated IFRS Results for FY2021 — Tinkoff Bank, 2022. — P. 146.
  2. ↑ TCS Group Audited Consolidated IFRS Results for FY2017
  3. ↑ TCS Group Holding PLC Stock Info
  4. ↑ Tinkoff Annual Report 2020
  5. ↑ Tinkoff Annual Report 2020 - Archive.org
  6. ↑ https://www.tinkoff.ru/cards/credit-cards/
  7. ↑ https://www.tinkoff.ru/cards/debit-cards/
  8. ↑ Татьяна Воронова (1 листопада 2012). Инвесторы оценили банк Олега Тинькова в $1 млрд. Ведомости. Процитовано 21 жовтня 2015.
  9. ↑ Fawthorp, Andrew (18 серпня 2019). What is Tinkoff Bank? The Russian disruptor targeting 20 million customers. NS Banking. Процитовано 11 березня 2019.
  10. ↑ Халима Мирсияпова, Даниил Антонов (17 січня 2014). Русская сказка: офис мечты Олега Тинькова. Forbes. Процитовано 21 жовтня 2015.
  11. ↑ Тинькофф Банк: рейтинг, справка. Банки.ру. Процитовано 1 жовтня 2020.
  12. ↑ Fitch повысило рейтинги Тинькофф Банка, подтвердило «Хоум Кредиту», ОТП Банку и «Восточному». Банки.ру. Процитовано 25 лютого 2017.
  13. ↑ Fitch Affirms 5 Russian Consumer Lenders; Revises Outlooks on 2 to Stable (англ.). FitchRatings.ru. 18 листопада 2015. Архів оригіналу за 24 листопада 2015. Процитовано 23 листопада 2015.
  14. ↑ Антон Вержбитский, Елена Зубова, Пётр Руденко (25 березня 2015). Рейтинг надежности банков — 2015. Forbes. Процитовано 21 жовтня 2015.
  15. ↑ Moody's повысило прогноз по рейтингу Тинькофф Банка до «позитивного». Информационное агентство Рамблер (рос.). 20 вересня 2016. Архів оригіналу за 11 вересня 2017. Процитовано 25 лютого 2017.
  16. ↑ АКРА присвоило АО «Тинькофф Банк» кредитный рейтинг A(RU), прогноз «Стабильный». АКРА. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 27 листопада 2017.
  17. ↑ «Эксперт РА»: АО «Тинькофф Банк»
  18. ↑ Предпочтения розничных клиентов в банковской сфере России : [арх. 11 жовтня 2020] / Компания «Делойт», СНГ. — Deloitte, 2020. — Вересень. — С. 8–9. — 28 с.
  19. ↑ ЦБ включил Тинькофф банк в список СЗКО. Интерфакс. 11 жовтня 2021.
  20. ↑ Тинькофф Банк. Банки.ру. Процитовано 27 листопада 2017.
  21. ↑ TCS Group Holding PLC объявляет о рекордно высокой чистой прибыли за III квартал и 9 месяцев 2018 г. и сообщает о четвертой выплате промежуточных дивидендов за 2018 г. Тинькофф. 26 листопада 2018. Процитовано 24 вересня 2020.
  22. ↑ Сергей Кашин (3 грудня 2013). Карты, деньги, 2 ярда. Коммерсантъ. Процитовано 21 жовтня 2015.
  23. ↑ Татьяна Алёшкина (16 жовтня 2012). Операция «Copy/Paste»: три примера на российском банковском рынке. Slon. Процитовано 21 жовтня 2015.
  24. ↑ Елена Зубова (2006-22-11). Олег Тиньков приобрёл московский Химмашбанк. Банки.ру. Процитовано 21 жовтня 2015.
  25. ↑ Никита Евдокимов (7 листопада 2016). «Я думал, что буду строить банк, а на самом деле построил ИТ-компанию». Vc.ru. Процитовано 6 січня 2022.
  26. ↑ Елена Тофанюк, Ирина Теплицына (13 січня 2014). Пионер года: почему все марки Олега Тинькова хорошо продаются. Forbes. Процитовано 21 жовтня 2015.
  27. ↑ а б Тинькофф Банк за I квартал сократил долю на рынке кредитных карт до 7%. РИА Новости. 30 березня 2015. Процитовано 21 жовтня 2015.
  28. ↑ Тинькофф Банк выдал миллион дебетовых карт Tinkoff Black. Ассоциация российских банков. 18 лютого 2016. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 2 березня 2016.
Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тинькофф_банк&oldid=40179736