Возняк, Михаил Степанович

Материал из Википедии — свободной энциклопедии
Перейти к навигации Перейти к поиску
Михаил Степанович Возняк
Дата рождения 3 октября 1881(1881-10-03)[1][2][…]
Место рождения
Дата смерти 20 ноября 1954(1954-11-20)[1][2][…] (73 года)
Место смерти
Гражданство (подданство)
Образование
Род деятельности литературный критик, литературовед, преподаватель университета, фольклорист, литературовед
Логотип Викисклада Медиафайлы на Викискладе

Михаил Степанович Возняк (3 октября 1881, с. Волица, Королевство Галиция и Лодомерия, Австро-Венгерская империя20 ноября 1954, Львов, СССР) — украинский литературовед, член Коммунистической партии с 1951. Академик АН УССР с 1929.

Биография[править | править код]

Родился в бедной крестьянской семье.

Памятник на могиле Михаила Возняка во Львове на Лычаковском кладбище

В 1908 окончил философский факультет Львовского университета. До 1914 работал учителем в гимназиях Львова.

В годы 1 мировой войны вошел в состав проавстрийской националистической организации «Спилка вызволення Украины». В 1920—1939 работал в редакциях журналов «Вікна», «Культура» и др. С 1939 профессор, с 1944 — зав. кафедры украинской литературы Львовского университета, с 1951 — завотделом укр. литературы Института общественных наук АН УССР во Львове.

Печататься начал в 1902 году. Автор около 600 научных работ — монографий, статей, рецензий, публикаций. Написал ряд работ о писателях 19 — нач. 20 вв.: И. П. Котляревском, Т. Г. Шевченко, М. С. Шашкевиче, Марко Вовчок, И. С. Нечуе-Левицком, Лесе Украинке и др. Опубликовал материалы из наследия писателя И. Франко, редактировал его произведения, написал монографию о жизни и творчестве Франко.

Сочинения[править | править код]

  • Філологічні праці І. Могильницкого, Львів, 1910;
  • Галицькі граматики української мови..., Львів, 1911;
  • Матеріали до історії української пісні і вірші, т. 1—3, Львів, 1913—25 (публикация и комментарии);
  • Початки української комедії 1919;
  • Історія української литератури (1920—24)
  • Хто ж автор так званого літопису Самовидця 1933;
  • Кирило-Методіївське братство, Львів, 1921;
  • Як пробудилося українське народне життя в Галичинi за Австрiї. — Львів, 1924. — 180 с.
  • Псевдо-Кониський і псевдо-Полетика 1939;
  • Григорий Квітка-Основ’яненко, К., 1946;
  • Титан праці, Львів, 1946;
  • Українська народні казки, кн. 1—3, К., 1946—1948 (сост.);
  • Іван Франко — популяризатор передової російської літератури, К., 1953;
  • Письменницька діяльність Івана Борецького на Волині і у Львові, Львів, 1954;
  • З життя і творчості Івана Франка, К., 1955;
  • Нариси про світогляд Івана Франка, Львів, 1955;
  • Велетень думки і праці. Шлях життя і боротьби Івана Франка, К., 1958.

Примечания[править | править код]

Литература[править | править код]

  • Нечиталюк М., Невтомний трудівник науки, «Жовтень», 1959, № 11;
  • Пачовський Т. І. і Шуст Я. І., Праці М. С. Возняка про життя і творчість І. Франка, в сб.: Іван Франко. Статті і матеріали, зб. 5, Львів, 1956.