Мандрыка, Никита Иванович
Никита Иванович Мандрыка | |
---|---|
Микита Іванович Мандрика | |
Дата рождения | 28 сентября 1886 |
Место рождения | Киев |
Дата смерти | 20 августа 1977 (90 лет) |
Место смерти | Виннипег, Канада |
Гражданство | |
Род деятельности | украинский литературовед, публицист, член Всероссийского учредительного собрания. |
Партия | Украинская партия социалистов-революционеров |
Никита Иванович Мандрыка (28 сентября 1886, Киев — 20 августа 1977[1], Виннипег, Канада) — украинский эсер, член Украинской Центральной Рады и Всероссийского учредительного собрания, литературовед, публицист.
Биография
[править | править код]По происхождению из казаков. Служил волостным писарем, журналистом, работал кооператором. В начале 1900 студент Киевского университета. С 1912 находился под полицейским надзором. Председатель Радомысльской городской управы. С 1917 года член партии украинских социалистов-революционеров, член Центральной Рады.
С 1914 по 1917 служил в царской армии. В 1917 году проживал городе Радомысль. В 1917 член Украинской Центральной Рады. В конце 1917 года избран во Всероссийское учредительное собрание в Киевском избирательном округе по списку № 1 (украинские эсеры, Селянская спилка, украинские социал-демократы)[2]. В 1918 вошёл в Юго-Восточный комитет членов Учредительного собрания. С 1919 по 1921 исполнял дипломатические поручения правительства Украинской Народной Республики на Дальнем Востоке, в Китае, Японии, Грузии, Турции. В 1919 представлял Кубанское казачье войско в Японии и на Дальнем Востоке.
Смог продолжить высшее образование только в 1922—1925 годах в Софийском университете в Болгарии, завершил его в Украинском свободном университете в Праге (Чехословакия), где в 1925 году получил научную степень доктора права. Преподавал международное право, историю дипломатии.
Работал научным секретарем Украинского социологического института, по поручению которого 1928 переехал в США, а в 1929 — в Канаду. Один из организаторов общества «Украинское трудовое объединение», редактор журнала «Правда и воля», член редакции и президент (1970—1973) Ячейки украинской культуры и образования в Виннипеге.
Принимал активное участие в создании и деятельности Конгресса украинцев Канады и Украинской свободной академии наук в Канаде. С 1970 по 1973 президент Украинской свободной академии наук (УСАН) в Канаде. Был редактором серий УСАН в Канаде «Литература» и «Украинские ученые» .
Умер в городе Виннипег.
Сочинения
[править | править код]- «Національні меншості в міжнародному праві» (1925),
- «Історія консульського права й інститутів» (1927),
- «Суспільні антагонізми і їх вплив на історичний процес» (1927),
- «Теорія господарської дипломатії» (1934),
- «Теорія економічної демократії» (1934)
- «Історія української літератури в Канаді», видана англ. мовою (Вінніпег-Оттава, 1968)
Поэзия
[править | править код]Сборники
[править | править код]- «Пісні» двух авторов под псевдонимами Самотного (О. Грузкий) и Гамалии (М. Мандрыка);
- «Пісні про Анемону».
- «Мій сад» (1941) (Канада)
- «Золота осінь» (1958);
- «Радість» (1959);
- «Сонцецвіт» (1965);
- «Вино життя» (1970);
- «Завершення літа» (1975)
Поэмы
[править | править код]- «Мазепа» (1960);
- «Канада» (1961);
- «Симфонія віків» (1961);
- «Україна» (1963);
- «Вік Петлюри» (1966)
Литература
[править | править код]- Протасов Л. Г. Люди Учредительного собрания: портрет в интерьере эпохи. М., РОСПЭН, 2008.
- Олекса Гай-Головко. Українські письменники в Канаді: Літературно-критичні нариси. Том другий. — Вінніпег, 1997. — 224 с.
- Микита Іванович Мандрика: Ювілейний збірник у відзначення 85-річчя його життя та 65-річчя його поетичної, суспільно-поетичної і культурно-наукової діяльності (1886—1971). Вінніпег, 1973;
- «Сучасність», 1979, № 12;
- «The Ukrainian Quarterly», 1979, N 3;
- Марунчак М. Біографічний довідник до історії українців Канади. Вінніпег, 1986;
- Господин А. Творці культури і науки. Вінніпег, 1988;
- Марунчак М. Історія українців Канади, т. 2. Вінніпег, 1991;
- Боровик М. Століття українського поселення в Канаді (1891—1991). Монреаль, 1991;
- Славутич Я. Микита Мандрика. В кн.: Славутич Я. Українська література в Канаді. Едмонтон, 1992;
- Жила В. Поет, науковець, громадський діяч (до 110-річчя від дня народження Микити Івановича Мандрики). «Нові дні», 1997, січень-лютий;
- Боднарук І. Нестор українських поетів у Канаді. В кн.: Боднарук І. Між двома світами: Вибрані статті про українських письменників. Донецьк, 1996;
- Ковальчук О. Мандрика Микита. В кн.: Українські історики ХХ століття: Біобібліографічний довідник: Серія «Українські історики», вип. 2, ч. 2. К., 2004.
- Ukrainians in North America. Champaign, 1975. (англ.)
- Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. - 516 с.
- Бирич Я. Поема М. І. Мандрики „Канада” в двох виданнях: 1961 і 1977. – Вінніпег, 1991. – 16 с.
- Боднарук І. Нестор українських поетів у Канаді // Між двома світами: Вибрані статі про українських письменників. – Донецьк: Український культурологічний центр, 1997. –С. 80-84.
- Зорівчак Р. П., Лисенко І. М. Мандрика Микита Іванович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. – К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. –Т. 3. – С. 286.
- Мандрика Микита // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович. Репринт. відтворення. – К.,1996. – Т. 4. – С. 1481.
- Микита Іванович Мандрика:Ювілейний збірник у відзначення 85-річчя його життя та 65-річчя його поетичної діяльності. –Вінніпег, 1973. – 149 с.
- Славутич Яр. Метафора у поезії Микити Мандрики // Хрестоматія з української літератури в Канаді. – Едмонтон, 2000. – С. 545-547.
- Славутич Яр. Новий осяг М. - Мандрики // Українська література в Канаді: Вибрані дослідження, статті й рецензії. – Едмонтон: Славута, 1992. – С. 164-165.
Примечания
[править | править код]- ↑ По украинским данным 20.08.1979
- ↑ Хронос. Мандрыка Никита Иванович . Дата обращения: 16 октября 2013. Архивировано 15 октября 2013 года.