Таращук, Пётр Всеволодович

Материал из Википедии — свободной энциклопедии
Перейти к: навигация, поиск
Таращук Петро Всеволодович
Таращук50.jpg
Петро Таращук за работой (2011)
Дата рождения:

22 июня 1956(1956-06-22) (61 год)

Место рождения:

город Винница, УССР, СССР

Гражданство:

Flag of the Soviet Union.svg СССР Flag of Ukraine.svg Украина

Род деятельности:

переводчик, публицист

Годы творчества:

1988 — до сегодня

Направление:

переводы на украинский язык с шести европейских языков (английского, русского, испанского, немецкого, польского, французского)

Жанр:

художественная литература, научная и специальная литература

Язык произведений:

украинский

Награды:

лауреат Литературной премии имени Григория Сковороды

Таращук, Петро Всеволодович (22 июня 1956, Винница) — украинский переводчик, публицист, член Национального союза писателей Украины, лауреат Литературной премии имени Григория Сковороды (Франция).

Из биографии[править | править код]

Петро Таращук родился 22 июня 1956 года в Виннице. Учился в Киевском медицинском училище № 2, Киевском институте физкультуры, но из обоих учебных заведений ушёл по собственному желанию, позже служил в армии (19771979), был электриком на атомных ракетоносцах, интенсивно изучал иностранные языки.

После армии учился в Киевском пединституте, откуда в 1982 году отчислен за чтение книги Солженицына «Архипелаг ГУЛАГ». В 1989 году окончил Киевский университет имени Тараса Шевченко по специальности «Украинская филология».

После окончания университета работал научным сотрудником Государственного музея Тараса Шевченко, потом редактором издательства «Днипро».

Ещё на старших курсах начал заниматься литературной деятельностью. Первый его перевод с английского был опубликован в 1988 году. С 1993 года занимается исключительно творческой деятельностью.

Член Национального союза писателей Украины (1988).

Переводческая деятельность[править | править код]

«Что легче — написать хороший текст или достойно перевести его? Кто знает… Иногда кажется, что мировые писатели еле успевают писать для Петра Таращука: на его „боевом счету“ более 90 переводов, и ни за один ему пока что не пришлось краснеть», — так отозвалась о творчестве Таращука писательница Люко Дашвар[1].

Петро Таращук перевёл на украинский язык произведения таких известных зарубежных писателей как Э. Смит, А. Тойнби, Й. Шумпетер, Р. Л. Стивенсон, Б. Рассел, З. Фрейд, А. Камю, С. Цвейг, Л.-Ф.Селин, Ф. Ницше, Ф. Кафка, Э. Ионеско, С. Лем, Б. Виан и других.

Интерпретировал на украинском языке ряд научных трудов: «Историю западной философии» Б. Рассела, «Национальную идентичность» Э. Смита, «Введение в психоанализ» З. Фрейда, «Сексуальную политику» К. Милета, многие произведения А. Тойнби, Й. Шумпетера и др.

Пьеса Камю «Калигула» в переводе Таращука была поставлена на сцене нескольких театров Украины.

Больше всего Таращук переводит с английского, французского и немецкого языков. Критики отмечают, что Петро Таращук до нюансов понимает оригинал, использует новейшие принципы переводческой теории и практики. Говорят о его системности при выборе работ для перевода, переводческой культуре, высоких требованиях в подборе нужного слова. В переводах ему удаётся сохранить стилистическую особенность оригинала — перевод читается легко, язык звучит по современному[2]. Количество переведенных Таращуком произведений зарубежных писателей уже приближается к ста.

В 2010 году Петро Таращук получил премию Григория Сковороды — награду Посольства Франции на Украине за лучший перевод с французского языка на украинский произведений Сэмюэля Беккета «Малон умирает. Несказанный» (Юніверс, 2009) и Антуана де Сент-Экзюпери «Цитадель» (Издательство Жупанского, 2010).

Библиография переводов на украинский язык[править | править код]

С английского языка[править | править код]

  • Сміт Е. Національна ідентичність. — К.: Основи, 1994
  • Тойнбі А. Дослідження історії. — Т. 2. — К.: Основи, 1995. (65 % твору
  • Шумпетер Й. Капіталізм, соціалізм і демократія.— К.: Основи, 1995. (29 % твору).
  • Стівенсон Р. Л. Діамант Раджі // Стівенсон Р. Л. Острів скарбів. Нові арабські ночі. — К.: Українознавство, 1995
  • Рассел Б. Історія західної філософії.— К.: Основи, 1995. (50 % твору)
  • Лейленд П. Кримінальне право. — К.: Основи, 1996
  • Мілет К. Сексуальна політика. — К.: Основи, 1998. (67 % твору)
  • П’юзо М. Останній дон // «Всесвіт». — 1997. — № 11-12; 1998. — № 1—4. (50 % твору).
  • Шеклі Р. Прохач у космосі. — Дипломатичний імунітет // «Всесвіт». — 1998. — № 7
  • Дейвіс Н. Європа: Історія. — К.: Основи, 2000. (90 % твору)
  • Сміт Е. «Національна ідентичність» // Націоналізм (антологія). — К.: Смолоскип, 2000. (Фрагмент твору)
  • Дейвіс Н. Європа: Історія. — 2 вид. — К.: Основи, 2001
  • Зонтаґ С. Про фотографію. — К.: Основи, 2002. (Окремі розділи)
  • Дайсон Е. Життя за доби інтернету. — К.: Альтернативи, 2002
  • Лібералізм (антологія; почасти). — К.: Смолоскип, 2002. (Уривки творів багатьох авторів).
  • Пріцак О. Походження Русі. ― Т. II ― К.: Обереги, 2003. (Почасти).
  • Долімор Дж. Сексуальне дисидентство ― К.: Основи, 2004. (70 % твору)
  • Оксфордський короткий політичний словник ― К.: Основи, 2005. (Почасти)
  • Демократія (антологія). ― К.: Смолоскип, 2005. (Уривки творів багатьох авторів).
  • Берн Р. Л. Становлення американця. Біографія винахідника Володимира Джуса. ― К.: Рада, 2005
  • Б’юкенен А. Моральність політичного відокремлення від Форта-Самтера до Литви і Квебеку. ― К.: Смолоскип, 2006.
  • Дейвіс Н. Європа: Історія. ― 3 вид. ― К.: Основи, 2006.
  • Філософія права, ред. Дж. Файнберг, Дж. Коулмен. ― К.: Основи, 2007.
  • Грейсинг Д. Я б хотів, щоб світ купував кока-колу (життя Роберто Гойсуєти). ― К.: Основи, 2007.
  • Дейвіс Н. Боже ігрище: Історія Польщі. ― К.: Основи, 2008.
  • Клінтон Г. Р. Жива історія. ― К.: Основи, 2008.
  • Консерватизм (антологія; почасти). ― К.: Простір ― Смолоскип, 2008. (Уривки творів багатьох авторів).
  • Едвард Лукас. Нова холодна війна. ― К.: Темпора, 2009.
  • Костік Конор. Епік. ― К.: Махаон, 2009.
  • Ентоні Д. Сміт. Культурні основи націй. Ієрархія, заповіт і республіка.― К.: Темпора, 2010.
  • Набоков В. Оригінал Лаури. ― Х.: Фоліо, 2009.
  • Б’юкенен Ален. Моральність відокремлення // Націоналізм (Антологія).― К.: Простір ― Смолоскип, 2010.
  • Сміт Е. «Національна ідентичність» (фрагмент твору) // Націоналізм (антологія). ― К.: Простір ― Смолоскип, 2010.
  • Фріц Олгоф (ред). Вино і філософія. Симпозіум думки і келиха.― К.: Темпора, 2010.
  • Гейлз Стівен Д. (ред.). Пиво і філософія. Невивчене пиво не варто пити. ― К.: Темпора, 2010
  • Фенбі Джонатан. Альянс. Розповідь про те, як Рузвельт, Сталін і Черчілль виграли одну війну і почали іншу. ― К.: Темпора, 2010.
  • Фріц Олгоф (ред.). Їжа і філософія. ― К.: Темпора, 2010.
  • Блер Тоні. Шлях. ― К.: Темпора, 2011.

С испанского языка[править | править код]

  • Кортасар Х. Читанка для Мануеля. ― Х.: Фоліо, 2009

С немецкого языка[править | править код]

  • Кафка Ф. Голодомайстер // «Молодь України». — 1990. — 23 жовтня.
  • Цвейг С. Марія Антуанетта // Цвейг С. Марія Антуанетта. Магеллан. — К.: Дніпро, 1991.
  • Ніцше Ф. Жадання влади // «Людина і світ». — 1991. — № 7—12.
  • Ніцше Ф. Жадання влади // Ніцше Ф. Так казав Заратустра. Жадання влади. — К.: Основи—Дніпро, 1993.
  • Фройд З. Вступ до психоаналізу (фрагменти) // «Слово і час». — 1995. — № 5-6, 7-8.
  • Шухардт Е., Копелєв Л. Голоси дітей Чорнобиля. — К.: Либідь, 1996.
  • Фройд З. Вступ до психоаналізу. — К.: Основи, 1998.
  • Кафка Ф. Голодомайстер // «Кур’єр Кривбасу». — 1998. — № 2.
  • Кафка Ф. Перше горе. — Жіночка. — Співачка Жозефіна, або Мишачий народ // «Всесвіт». — 1998. — № 5-6.
  • Кафка Ф. Процес (роман плюс чотири раніше вже опубліковані оповідання). — К.: Юніверс, 1998.
  • Цвайґ С. Жозеф Фуше. — К.: Основи, 2000.
  • Адорно Т. Теорія естетики. — К.: Основи, 2002.
  • Ніцше Ф. Жадання влади // Ніцше Ф. Жадання влади. — К.: Основи, 2003.
  • Кафка Ф. Процес // Кафка Ф. Вибране. — К.: Генеза, 2003.
  • Геґель Ґ. В. Ф. Феноменологія духу. ― К.: Основи, 2004.
  • Шлінк Б. Читець. ― К.: Основи, 2005.
  • Домер Елізабет. Максі з серцем домовика. ― К.: Пульсари, 2006.
  • Кафка Ф. Процес (роман). Голодомайстер, Жіночка, Співачка Жозефіна, або Мишачий народ, Перше горе (оповідання). ― Харків: Фоліо, 2006.
  • Цвайґ С. Марія Антуанетта. ― К.: Основи, 2007.
  • Функе К. Чорнильна смерть. ― Вінниця: Теза, 2009.
  • Макс Фріш. Нехай мене звуть Гантенбайн. ― Х.: Фоліо, 2010.

С польского языка[править | править код]

  • Лем. С. Голем XIV // Лем С. Кіберіада. — К.: Дніпро, 1990. (50 % твору).

С русского языка[править | править код]

  • Набоков В. Лоліта. ― Харків: Фоліо, 2008.

С французского языка[править | править код]

  • Камю А. Калігула // «Всесвіт». — 1988. — № 7.
  • Робесп’єр М. Про представницьке урядування // «Всесвіт». — 1989. — № 7.
  • Камю А. Ренегат, або Збурений розум // «Київ». — 1991. — № 1.
  • Сувестр П., Аллен М. Фантомас. Порожня труна // «Всесвіт». — 1992. — № 7. (50 % твору).
  • Йонеско Е. Носороги // Французька п’єса XX століття. — К.: Основи, 1993.
  • Камю А. Калігула // Французька п’єса XX століття. — К.: Основи, 1993.
  • Камю А. Непорозуміння. ― Калігула // Камю А. Твори: У 3 т. — Т. 2. — Х.: Фоліо, 1996.
  • Фуко М. Наглядати й карати. — К.: Основи, 1998.
  • Віан Б. Шумовиння днів // Віан Б. Вибрані твори. — Х.: Фоліо, 1998.
  • Гарран Г. Ф. Про українських козаків // «Всесвіт». — 1998. — № 3.
  • Селін Л.-Ф. «Подорож на край ночі» (скорочено на 27 %). // «Всесвіт». — 1999. — № 8 і далі.
  • Селін Л.-Ф. Mea culpa // «Всесвіт». — 1999. — № 7.
  • Селін Л.-Ф. Подорож на край ночі. — К. — Х.: Юніверс — Фоліо, 2000.
  • Йонеско Е. Носороги // Хрестоматія-посібник з зарубіжної літератури для 10―11 класів. — К.: Генеза, 2000.
  • Сартр Ж.-П. Буття і ніщо. — К.: Основи, 2001. (50 % твору).
  • Йонеско Е. Носороги (уривок) // Посібник з зарубіжної літератури для 11 класу. — К.: Генеза, 2003.
Почти все эти книги - переводы Петра Таращука
  • Йонеско Е. Носороги. — К.: Генеза, 2003.
  • Кристева Ю. Полілог. — К.: Юніверс, 2004.
  • Селін Л.-Ф. Подорож на край ночі. ― Харків: Фоліо, 2006.
  • Камю А. Чужий. Падіння. ― Харків: Фоліо, 2006.
  • Бекет С. Молой. ― К.: Юніверс, 2006.
  • Бекет С. Малон умирає // Всесвіт. ― 2008. ― № 1―2.
  • Блан Елен. Родом із КГБ. Система Путіна. ― К.: Темпора, 2009.
  • Сент-Екзюпері А. Записники. ― К.: Жупанського, 2009.
  • Бекет С. Малон умирає. Неназванний. ― К.: Юніверс, 2009.
  • Сент-Екзюпері А. Цитадель. ― К.: Жупанського, 2010.

Награды[править | править код]

Примечания[править | править код]

  1. Атанайя-Та. Перекладач Петро Таращук: «Не можу стверджувати, ніби я жрець у храмі набоковіани…» //Друг читателя (укр). — 2010. — № 1. — С. 6.
  2. Переводческое мастерство. Рецензии(укр)

Источники[править | править код]

Ресурсы интернета[править | править код]